Юрій Нестеренко
   
   Сінді

     Принц, скривившись, розжував таблетку від головного болю і запив  її
мінералкою. Потім похмуро  спрямував  погляд  на  службовця  з  особливих
справ, що застиг з іншого боку столу із виглядом,  як  завжди,  одночасно
поважним і незворушним.
     - Ну що?
     - На жаль,  якість  запису  з  камер  зовнішнього  спостереження  не
дозволяє  ідентифікувати  особу,-  розпочав  свою  доповідь   службовець,
відкриваючи теку. – Ми пустили в дію  план  «Перехоплення»  одразу  після
опівночі, але він також виявився марним. Складається враження, що  карета
шуканої марки та моделі взагалі не залишала околиці  палацу.  Але,  певна
річ, на території комплексу  її  також  не  залишилось.  Я  дав  указівку
перевірити не тільки усі паркінги палацу, та навіть службові гаражі. Поки
що мені важко розумно пояснити цей факт, але...
     - Чого там пояснювати, - буркнув принц. - Оці ваші перехоплювачі теж
мабуть вчора насвяткувалися просто на бойовій варті... Не сперечайтеся! -
принц підвищив голос, побачивши, що службовець намагається заперечити.  -
Після кожного балу бедлам в палаці! Сам уночі  ледве  ноги  не  переламав
через якийсь гарбуз просто серед дороги... От ви скажіть  мені,  до  чого
тут гарбуз? До Хелоуіна ще п'ять місяців... Добре, що там у вас далі?
     - Ви цілком впевнені, ваша високість, що досі  не  можете  пригадати
ані її обличчя, ані ім'я?
     - Ну... - зніяковів принц, - ви розумієте,  це  була  така...  мм...
сумбурна ніч...
     "Пити треба менше, - сварливо подумав службовець, - а не звертати  з
власної  хворої  голови  на  здорові  голови  співробітників,  що   чесно
виконують  свій  обов'язок.  І  хоча  б  подекуди  дивитися   потенційним
нареченим у вічі, а не на цицьки." Проте на його чолі усі  ці  зневажливі
думки, зазвичай, не відзначилися, і він казав далі у той самий  спокійний
лад:
     - У такому разі, у нашому розпорядженні  є  тільки  цей  предмет,  -
службовець  акуратно  поставив  на  стіл  маленьку  блискучу  туфельку  у
пластиковому пакунку з поліційною карбованкою "Evidence". - На жаль,  він
також дає нам вкрай мало інформації. Якби цю туфлю вдягли босоніж,  ми  б
уже, зрозуміло, мали в своєму розпорядженні  зразок  ДНК.  Але  вона,  на
жаль, була взута на панчоху. Панчоха з натурального шовку, це все, що  ми
можемо сказати. На самій туфлі відсутні будь-які логотипи  або  етикетки,
що  дозволяють  ідентифікувати  виробника  або   продавця.   Спочатку   я
сподівався, що встановити торговця взуттям такого  оригінального  дизайну
буде нескладно, однак на жаль марно. Такої  моделі  немає  у  жодному  із
взуттєвих реєстрів королівства, через митницю вона теж не проходила. -
     - Контрабанда? - із розумінням кивнув головою принц.
     -  Найпевніше.  Або  якийсь  місцевий  кустар,  що  прагне  уникнути
податків. Але навряд чи це так, беручи до уваги високу якість виробу.
     - Еге ж, еге ж. Коли висока якість, то  неодмінно  із-за  кордону...
коли навчимося власне робити?
     Питання вочевидь не належало  до  компетенції  службовця,  тому  він
спокійно повів далі:
     - Рівень  зносу  туфлі  мінімальна  і,  мабуть,  цілком  пояснюється
танцюванням під час балу. Інакше кажучи, до вчорашньої доби цим  взуттям,
швидше за все, не користувалися. Але це знов таки нічого нам не  надає  -
навіть час придбання. Взуття могло бути  придбане  багато  років  тому  і
зберігатися для особливого випадку. Якби Якби воно було розношеним, ми  б
отримали більше особистих подробиць щодо її володарки. Наразі ми у  змозі
лише припустити, що, на жаль, її права стопа  позбавлена  ясно  виявлених
ортопедичних дефектів...
     - На жаль? - принц підвів брови.
     - Зворотнє значно спростило би пошук, - пояснив службовець. -  Якщо,
звичайно, не вважати за патологію незвичайно маленький розмір.
     - Так! Розмір, - вхопився за ідею принц.  -  У  нашому  королівстві,
мабуть, не забагато дівчат із такою маленькою ніжкою?
     - Загальну диспансеризацію ми не проводимо, тому  достеменних  чисел
не маємо, - повідомив службовець. - Проте  ми  звернулися  до  статистики
торгівлі взуттям, - він перегорнув  сторінку  в  теці.  -  Минулого  року
взагалі по країні було продано 8243 пари взуття даного розміру.
     - Вісім тисяч двісті?! - очманів принц. - Це що ж, тепер їх усіх...
     -  Звичайно,  це  надає  вельми  приблизну  оцінку,   -   незворушно
продовжував службовець. - Деякі покупниці можуть  придбати  декілька  пар
щорічно, інші, навпаки, можуть декілька років задовольнятися одною парою.
Останнє, втім, стосується представниць незаможних родин,  які  навряд  чи
могли  опинитися  на  королівському  балу...  Крім  того,  ці  цифри   не
враховують ані вік, ані матримоніальний стан.
     - Так, звичайно, - розшолопав принц. - Тобто, якщо ми відкинемо усіх
одружених і бабусь...
     - Мене  турбують  не  бабусі,  ваша  високість,  -  похитав  головою
службовець.
     - А хто? - таблетка вже почала діяти, але принц усе ще важко тямив.
     - Хоча, повторюю, ми не маємо  достеменної  статистики,  але  цілком
очевидно, що більшість дівчат з таким розміром ноги — неповнолітні.
     - От, диявол... - нарешті второпав принц.
     - І, як ви розумієте, педофільний  скандал  —  це  останнє,  що  нам
потрібно у нинішньому політичному стані, — дотиснув службовець.
     - Та яка ж до дідька педофілія? Не було ж нічого! - обурився принц.
     - Ви цілком у цьому впевнені, ваша високість?
     - Ну... - принц зменшив натиск, - у всякому разі, я нічого такого не
пам'ятаю...
     - Ви  не  пам'ятаєте  навіть  її  зовнішність  та  ім'я,  -  жорстко
наголосив службовець.
     - Запрошення на бал не  розсилалися  неповнолітнім!  -  ухопився  за
соломинку принц.
     - Вона могла скористатися чужим запрошенням, - відкинув  заперечення
службовець. - Власне, її поспішна втеча наштовхує на думку, що так воно й
було. Щось злякало її, а що це могло бути, якщо не  загроза  викриття?  У
такому випадку, ця історія може бути  ретельно  спланованою  провокацією,
спрямованою супротив царюючого дому. Безпосередніх доказів я не маю,  але
приймаючи до уваги усю дивовижність даної справи...
     - Що ж нам робити? - жалісно промовив  принц,  відчуваючи,  як  біль
знову повертається у скроні.
     - Якщо, як ви стверджуєте, нічого не було — або якщо ви,  принаймні,
користувалися презервативом — то нема чого боятися. Але якщо вони здобули
зразок вашої ДНК...
     - Користувався! Ну тобто, я маю на увазі, якщо... Просто в  мене  це
вбито намертво, як рефлекс. У якому завгодно стані. Наступник престолу не
може собі дозволити...
     - Добре, якщо так і було, - суворо перебив службовець. -  Одначе,  у
разі жодної спроби шантажу вам не належить робити нічого  без  узгодження
зі мною.
     - Звичайно
     - Ми, зі свого боку, будемо надалі її шукати. На початок  перевіримо
за реєстром усіх тих, кому були відправлені запрошення, та їх  найближчих
родичок...
     -  Але  ж  вони  традиційно  розсилаються  усім  шляхетним   родинам
королівства. Далеко не усі можуть собі дозволити присутність, але...
     - Так, - кивнув службовець, знову перегорнувши сторінку, -  у  цьому
році  канцелярія  розіслала  38122  запрошення.  Фактично  на  балу  були
присутні десь біля трьох з половиною тисяч відвідувачів, з яких особи
жіночої статі складали 70%. Роботи чимало, але що тут вдієш. Проте,  якщо
мої припущення правильні, то ті, хто стоять за нею, можуть вийти  на  нас
раніше, аніж ми на них. Але це деяким чином тільки спростить  нам справу.
     - Що ви збираєтеся зробити  з  нею,  якщо  знайдете?  -  поцікавився
принц.
     - Знешкодити загрозу, що виходить від неї.
     - Яким чином?
     - Вашій високості немає потреби вдаватися  до  технічних  питань,  -
службовець дозволив собі льодяну посмішку.
     - Але якщо  вона  усе  ж  таки  повнолітня?  І  нічого  поганого  не
задумувала?
     - У такому разі вона не повинна була так поспішно і нечемно  тікати,
- відрубав службовець. - В решті решт, це просто образа царюючого дому. Я
впевнений, що, вона не встигла заподіяти вам шкоду  тільки  тому,  що  їй
щось завадило.
     - Вона мені сподобалась, - жалісно промовив принц.
     - Ви навіть не в змозі згадати ані її обличчя,  ані  ім'я,  -  знову
нагадав службовець. "І головне, трахнув ти її чи ні, і яким саме чином, -
додав він подумки. - Усе ж таки потрібно облаштувати наглядові системи  у
внутрішніх світлицях. Звичайно, для добробуту корони." - І, оскільки  про
це зайшлося... дозволю собі дати вам пораду —  найскоріше  оголосити  про
заручини. З будь-якою дівчиною із гідної родини. Я дозволив собі  скласти
список рекомендацій, - службовець витягнув лист із теки і поклав на стіл.
-  Розумієте,  шлюб,  звичайно,  не  дає  гарантію  від  шантажників   та
провокаторів, але стан  неодруженого  принца,  що  зволікає  із  обранням
дружини, створює підставу для розповсюдження особливо небажаних чуток  та
інших... ексцесів.
     Принц без особливого бажання узяв лист паперу.
     - Панночки фон Тролен? Це, мабуть, дочки нашого оберхофєгермайстра?
     - Падчерки, ваша високість. Вчора вони були вам відрекомендовані.
     - Пригадую... - з огидою  скривився  принц.  -  Нащо  вони  перші  у
списку? Вони не надто гарненькі. Та й розумом, здається, не вражають.
     - Цілковита  правда,  ваша  високість.  Не  настільки  розумні,  щоб
каламутити  інтриги.  І  не настільки красиві,   щоб   вдатися   у
компрометуючі зв'язки осторонь. До того ж їхня мати  походить  із  вельми
шляхетного та впливового роду, зв'язки якого  сягають  далеко  поза  межі
королівства і який нам доконче потрібно залучити до союзників.
     - Гм... - принц знову  відсьорбнув  мінералки  і  скривився  —  вода
встигла стати теплою. - Ну і яку із двох?
     - Яку вам буде завгодно, ваша високість.
     - Добре. Я поміркую над цим. Ви закінчили?
     - Ще одна справа, ваша високість. Потрібний ваш підпис, - службовець
передав ще один лист.
     - Що це?
     -  Постанова  про  депортацію  осіб,  що  займаються  неліцензованою
парамедичною практикою. Ну, ви знаєте, так звані відьми, феї і таке інше.
     - Так, звичайно. Давно  слід  було навести лад, -  принц  розгонисто
підписав папір. Службовець поклав лист назад у  теку  і  знову  завмер  у
шанобливому очікуванні. - Ви можете йти, - кивнув принц.
     - Служу короні!
     Службовець уклонився і вийшов, безшумно зачинивши за собою двері.

   2015

   (Переклад - Ігор Тараненко)


Если вам понравилось прочитанное, пожалуйста, поддержите автора любой суммой:

или BMC (разовые пожертвования или постоянное спонсорство)
или Patreon (подписка)
или Zelle (из США) для georgeyright@gmail.com
или Wise (не из США) для: 
    Номер счета 7010141420 
    Код банка(Routing Number) 031100649 
    Банк Discover Bank 
    Имя George Right
или криптовалюты:
BTC 14ozyVuh2myB1Nxqz2wVQ2vfXtgd8mP7ov
ETH 0x311b5964C36098CCe66885cb373A727D2B7Bd840