Юрій Нестеренко

Жовтневі тези

Почну з самоцитати: "Хочете стати пророком у сучасному світі? Це просто. Запам'ятайте три тези, знання яких дозволить вам передбачати майбутнє з 95% вірогідністю: 1) буде тільки гірше, 2) з усіх можливих рішень ухвалять найбільш дурне і 3) жодних уроків з результатів не винесуть, ба, навпаки, що очевидніше буде дурість ухваленого рішення, тим упертіше будуть на ньому наполягати. Власне, достатньо затямити тільки пункти 2 і 3, бо пункт 1 випливає з них."

Це було написано на початку 2016 (там далі ще була хороша розгорнута метафора про літак і гору) - і, звичайно, цілком згідно з тезою №1 з тої пори усе стало значно гірше. У кінці того ж року на виборах переміг Трамп. І хоча американська система "стримувань і противаг" виявилась міцнішою, ніж я остерігався, і швидкої всесвітньої катастрофи не відбулося, - це не було порятунком, а лише відтермінуванням. Подальший розвиток подій лише підтверджує зроблений тоді висновок про крах проекту "демократія" у світовому масштабі - знову ж, підтверджує найгіршим чином. На той момент, вже маючи перемогу Трампа і критикуючи (цілком правомірно) тодішню українську владу, як таку, що не виправдала сподівань Майдану, навіть я не міг уявити такого безумства, як 73% голосів, відданих за гравця пенісом на роялі. Дійсність у черговий раз перевершила найзлішу сатиру - у фільмі "Ідіократія" (хто не бачив - дуже рекомендую) символом повного інтелектуального виродження людства був обраний у президенти тупий негр-порнозірка, але він хоча б скидався на "крутого мачо". Зеленський же, навіть якщо залишити осторонь його тотальні некомпетентність і невігластво, глупство, боягузство, брехливість і приблатньонне хамство, навіть зовнішньо - настільки абсолютна нікчемність, що викликає лише бажання - дати гидливого копняка, що, здавалося, єдина "посада", на яку він міг би претендувати - це шістки, що чухала б п'яти кримінальному пахану (власне, при Коломойському він приблизно те і робив). І - ось цю-от шмарклю країна, яка лише п'ять років тому здійснила Революцію Гідності й продовжує війну за свою незалежність і цілісність проти переважних сил безкінечно підлого і жорстокого агресора - обирає своїм президентом і головнокомандувачем?!

Але знов-таки - біда навіть не тільки у тому, що демократія у сучасному світі щоразу приводить до влади найбільш недостойних, не просто не кращих, а найгірших (не тільки в Україні, хоча вона - геть феєричний приклад). Отже, при владі опиняються негідники, ідіоти й нікчеми, які відповідно обробляють електоральну біомасу (бидломасу?) через масмедіа, посилюючи ефект і перетворюючи ситуацію навіть не на хибне коло, а на хибну спіраль, кожний наступний виток якої гірший і безнадійніший за попередні (за такою схемою була розкручена "політкоректність", по такій схемі розкручена і продовжує розкручуватися всесвітня афера "глобального потепління"). Але, повторюю, головна хиба навіть не в тому, що демократія може служити - і в сучасному світі часто служить - меті, спрощено говорячи, зла. Біда в тому, що - як тепер уже стає очевидно - їй дозволяють служити ВИКЛЮЧНО цій меті. Тобто якщо демократичні механізми можна використовувати для легітимізації зла - їх використовують. Якщо ж, навпаки, демократичні механізми можуть і мають послужити (знову таки говорячи спрощено) добру - їх упритул ігнорують чи взагалі піддають утискам, не зупиняючись ні перед судовим свавіллям, ні перед тиранічним насильством. Як у казино, де поки ти програєш - усе ОК (і спробуй посперечатися!), але варто тобі почати вигравати - і тебе "попросять" на вихід. Найпростіший приклад - більшість жителів Європи (як Східної, так і Західної) за смертну кару, але їх думки ніхто не питає. Політики, що висловлюють їх точку зору, взагалі не представлені в електоральному полі або маргіналізовані до тієї міри, що не мають жодних шансів унаслідок прогнозу, що збувається сам собою, або дійсно є маргіналами-відморозками, в яких одну здорову ідею (про смертну кару за вбивства без пом'якшувальних обставин) переважає купа геть не здорових. Власне, будь-який європейський політик, що наважиться підняти цю тему, має зараз автоматично виступати за вихід з ЄС (і навіть РЄ і ПАРЄ, членство в яких, втім, не несе особливої користі). Але це - типовий випадок штучно нав'язаної дихотомії! Якби демократія справді працювала, слід було б виступати за референдуми з цього питання у всіх країнах, які входять у відповідні організації, з внесенням змін у їх статути, якщо такою буде воля більшості країн-членів. Хто в Європі намагається просувати таку ідею? Ніхто.

Більш свіжі і наочні приклади - Brexit у Великобританії і терор проти Каталонії, як прагне незалежності. Коли референдум був потрібен, щоб реалізувати російську мрію про розкол ЄС - він був проведений з неабияким поспіхом, як справа першочергова і невідкладна, хоча у Сполученому Королівстві не було жодних масових виступів, які б виправдовували такий поспіх. Коли ж прибічники виходу перемогли з мінімальною перевагою, швидко виявилося - "жартували-балакали, сіли - заплакали". Обернулося, що хороших варіантів Brexit'y немає - і з угодою погано, і без угоди ще гірше, позаяк економіці Великобританії і її громадянам буде нанесена суттєва шкода. Та й взагалі, "за" проголосувало тільки пів країни - рахуючи хоч по численності, хоч за кількістю складових частин Сполученого Королівства - причому незадоволені частини, з якими Лондон з великими труднощами налагоджував взаєморозуміння, заговорили про те, чи не вийти їм самим зі складу Великобританії, що залишитися у ЄС (насправді, залишитися не вдалося б, новоутвореним державам довелося би вступати заново). Що ж найбільш (навіть не найбільш, а єдине!) розумне, логічне - і демократичне! - у такій ситуації? На холодну голову, коли стали зрозумілими усі проблеми й наслідки Brexit'y, які ігнорувалися у популістському угарі (що розпалювала, нагадаю, не в останню чергу російська пропаганді) - провести другий референдум. На який винести 3 варіанти: скасувати Brexit, вийти тільки на умовах угоди з ЄС або вийти без угоди. Що, власне, противники Brexit'у, яких, нагадаю, фактично пів країни - і пропонують. І особисто я цілком впевнений, що новий референдум вони б виграли. Однак усі британські уряди, що змінилися за цей час з достоту баранячою впертістю продовжують ігнорувати їх волю і демократичний механізм розв'язання проблеми, тупо продавлюючи Brexit за будь-яку ціну (пригадуємо тезу №3). "Рішення референдуму у життя! В ім'я пресвятої Демократії! Народ Проголосував!" І цілковито начхати їм на те, що прибічники виходу перемогли з перевагою, як мовиться, статистичної похибки (число бюлетенів рахується точно, але прибічники status quo переважно менш активно йдуть на дільниці голосування, ніж противники, особливо коли вірять, що їх точка зору переможе) і багато хто з них с тих пір уже напевне змінили свою думку. Коли референдум був потрібен для розвалу ЄС - йому зелене світло. Коли він потрібен для збереження ЄС у минулому складі й запобігання руйнівним наслідкам виходу Британії - дуля вам, а не демократія, хоч ви мільйони підписів збирайте, хоч стотисячні марші проводьте. Уряду ваша думка нецікава.

Ще більш наочно принцип "демократія допускається тільки тоді, коли служить злу" демонструє влада Іспанії, де демократичні механізми не просто ігноруються, а утискаються з тоталітарною жорстокістю. Колосальні тюремні строки представникам законної влади Каталонії винесені фактично за організацію чесного демократичного референдуму про незалежність! (Ще раз нагадаю, що він не має нічого спільного з псевдореферендумами під дулами автоматів, які влаштовували російські окупанти на захоплених українських територіях.) На відміну від басків, каталонці намагаються боротися за свою незалежність виключно мирним "цивілізованим" шляхом. І отримують у відповідь терор і репресії. Ніякі стотисячні мітинги не допомагають і тут.

Саме нещодавно надійшла трагічна звістка про смерть Володимира Буковського, якого я знав особисто (хоча і не близько) й незмінно поважав, попри рішучу незгоду з питання Brexit'у (усі резонні аргументи проти ЄС, викладені у роботі EUSSR і наступних виступах, перекриваються одним - тим фактом, що розпаду ЄС і Brexit'у, як його першого етапу, дуже хоче і домагається Росія, а одна з головних аксіом стверджує, що ніколи не слід робити те, чого хоче твій ворог). По смерті такої людини часто говорять - "пішла епоха", і це справді так. Буковський ставив собі у заслугу тактику ненасильницького громадянського опору, і ця епоха дійсно пішла.

Ненасильницькі методи більше не працюють. Демократія не працює. Ніде. Тобто вона служить виключно деструктивним цілям. Хто грає за цивілізованими правилами - свідомо знаючи наперед програє. У світі продажних покидьків і боягузливих ідіотів ні моральні, ні юридичні правила, покликані протистояти злу, не діють і або ігноруються, або відверто переписуються й використовуються в інтересах зла. Офіційним кінцем доби цивілізованих правил, "європейських цінностей" і законних методів можна вважати повернення Росії у ПАРЄ, коли закон, що заважає безумовному, хімічно чистому тріумфу Зла, подарованому йому на рівному місці, позбавленому щонайменшого виправдання - був просто переписаний демократичним, а як же інакше, голосуванням. Так само, як бездоганно демократична процедура привела до влади капітулянта Зеленського, який цілеспрямовано і послідовно здає Україну усе тому ж Злу. Його політика просто незбагненна: "так, ми погодилися отримати копняка від агресора, але не просто так, а тому що за це він дозволить поцілувати його у сраку!", тобто українські війська відводяться з української землі єдино заради права на зустріч з Хуйлом і його європейськими проститутками у бастардівському "нормандському форматі" - і це сходить Зеленському з рук! Більш того - немає жодних сумнівів, що навіть в разі усунення його від влади тим чи іншим способом нові демократичні вибори посадять у президентське крісло не меншу погань. 73% є 73%. Навіть якщо хтось з них порозумнішає, це буде явно не більшість. Водночас, як я вже підкреслював, свого Піночета Україні взяти нема де, а якби такий і знайшовся, він не отримав би підтримки США, як історичний Піночет, а, навпаки, зустрів би солідарну обструкцію з боку Заходу, який радісно почав би накладати санкції вже на Україну. Саме собою, в ім'я пресвятої Демократії, яка веде до загибелі країни.

Як я вже не раз наголошував у минулому, єдиним, що рятує сучасний світ нікчем і покидьків від капітуляції перед Росією - навіть не насправді сильною і небезпечною Росією минулого, а теперішньою жалюгідною й убогою пародією, яка існує досі ТІЛЬКИ завдяки тому, що Захід продовжує з нею торгувати - є сама Росія, точніше, її безбережна дурість і нахабство. Західні проститутки вишикувалися у чергу зі спущеними штаньми, всіляко артикулюючи: "Ну ви хоч удайте, що згодні на маленькі поступки, припиніть убивати хоч на трішки, дайте нам формальну відмазку, а ми задовольнимо вас по повній програмі!" - але російський гопник, зухвало либлячись, вимагає, щоб його задовольняли без будь-яких, навіть символічних і тимчасових, поступок з його боку. "Буду вбивати, ґвалтувати й грабувати скільки захочу - а хочу я все більше і більше! - а ви смокчіть мою трубу і не канькайте." І лише завдяки цьому зривалися усі недолугі "мирні ініціативи" з капітуляції перед гопником. Але з моменту все того ж нескінченно гидкого голосування у ПАРЄ (а також схвалення усією Європою "Північного потоку-2" - останній цвях у труну "європейських принципів нещодавно вбила Данія) перестало працювати навіть це. Гопник, поза сумнівом, нітрохи не змінився і не бажає перестати стріляти навіть на тиждень (хоча, звісно, ні тиждень, ні місяць припинення вогню ні в найменшому ступені не вирішували би проблему, в якої є тільки одне вирішення - окупанти мають не "розводити свої війська" з українцями за принципом "ви крок назад і ми (може бути) крок назад", а забратися з української території цілковито й виплатити репарації за завдану шкоду) - просто проститутки, європейські й українські зі зеленого борделю, вирішили більше цього не помічати. Злу остаточно даний карт-бланш.

Жовтневі тези, частина 2

Усі високі ідеали та "європейські цінності" викинуті на смітник. Міжнародне право - папірець, яким Росія демонстративно підтирається під догідливе кивання західних шльондр. У сучасному світі підлот та нікчем значення мають лише гроші й страх. Усі гроші - в наших ворогів. Так само інші ресурси й козирі: законодавча та виконавча влада, суди, каральні органи, "суспільна думка" жуйної біомаси, яка диригується через націлені на бидло масмедіа. До того ж неможливість (згубність) як демократичної революції, так і військового перевороту*. Усі козирі, крім одного.

*Причини вказані у першій частині Жовтневих тез.

Страх. Наші вороги - боягузи. І тільки це й дає єдину надію і єдину дієву стратегію. Кожна проросійська погань у будь-де у світі, від верховного гаранта капітуляції до останньої західної журналістської хвойди, що несе проросійську пропаганду, має затямити, що може накласти за це життям. Не гарантовано поплатитися - для забезпечення такої гарантії немає сил і ресурсів - але, принаймні, може поплатитися. Для боягузів - цього досить. Не треба вбивати тисячі - достатньо ліквідувати кілька помітних фігур, щоб решта зробили висновки. У цьому випадку не потрібні революції й перевороти. Нехай боягузливі покидьки залишаються на своїх місцях, забезпечуючи збереження формальної легітимності - але нехай вони при цьому смертельно бояться здійснювати будь-які дії, замовні чи схвалені "за поребриком".

І це не теоретичні міркування - це ВЖЕ працює, дарма що те, що досі не було жодної жертви. Ми бачили, як один постріл з гранатомета по пустій будівлі відмінив російське пропагандистське шоу. Ми бачили істерику у відповідь на зауваження під час візиту гаранта капітуляції у Золоте, де він хамив ветеранам, буцімто там і граната може поряд вибухнути (граната проти гаранта, непогано звучить, до речі). Ми побачили - ось це таки зовсім гарно - істеричного листа нідерландського "журналіста" Макса ван дер Верфа (цілком феєрична погань, яка зняла пропагандонський фільм з метою виправдання росіян за збитий "Боінг" - виправдання убивць власних земляків!) Зеленському з благанням прибрати його із сайту "Миротворця" (який, нагадаю, ні разу не державний, і, відповідно, не може редагуватися українською владою), тому що тих, хто потрапив на цей сайт, убивають через кілька днів (при цьому покидьок настільки пересрав, пробачте мою голландську, що готовий постати перед офіційним українським судом, лише б бути викресленим зі страшного "Миротворця")! І це, власне, найчіткіша відповідь на питання - "що робити". Наразі страхи усіх цих негідників - неправда, але вони МАЮТЬ стати правдою.

Ось як це може бути втілене практично.

Не слід створювати централізовану організацію з гучною назвою і єдиним командуванням. Спецслужби непогано навчилися боротися з такими утвореннями, вони легко інфільтруються агентами (які можуть дістатися там аж до керівних постів - пригадуємо приклад Азефа ще столітньої давності), вони досить вразливі у контексті арешту/ліквідації/вербування їх керівництва, їх можна дискредитувати акціями й заявами, зробленими від їх імені, вони, нарешті, можуть потерпати від конфліктів і розколів у власному середовищі. Це поганий шлях.

Замість усього цього створюється сайт на кшталт "Миротворця" (але не сам "Миротворець" - хоча інформація звідти може використовуватися, але з обережністю, про що детально далі), трьома мовами - українською, англійською і російською. Єдиним критерієм потрапляння на цей сайт має бути безумовно доведена свідома діяльність на користь держави-агресора. Максимально прозоре і об'єктивне визначення такої діяльності має бути чітко сформульованим на самому сайті. Зокрема, під цей критерій підпадають виключно підтверджені дії (такі як, наприклад, віддані накази й розпорядження (у тому числі - про відведення українських військ з української території, не викликані військовою необхідністю), голосування (у тому числі - за повернення Росії у ПАРЄ), активна участь у будь-яких російських і проросійських пропагандистських заходах тощо), але не підпадають підозри (у т.ч. - висунуті держорганами, але не доведеними до ухвали суду, результати журналістських розслідувань, показання приватних осіб і все, що може виявитися неправдою або не зовсім правдою). Не підпадають жодні внутрішньоукраїнські політичні розбірки (такі, наприклад, як конфлікт між Порошенком і Саакашвілі, через що останній був включений у список "Миротворця" нібито за незаконне повернення в Україну). Не потрапляють чисто економічні й інші злочини, не пов'язані з прямою роботою на Росію. Тільки пряма і зумисна діяльність на користь агресора.

Має бути також передбачений критерій виключення зі списків - у термінах кримінально-правового кодексу - дієве каяття. Тобто аналювання дій, що призвели до потрапляння до списків, якщо це можливо, а якщо неможливо - компенсація їх наслідків. Той, хто зняв брехливий пропагандистський сюжет, приміром, може публічно розповісти, що це брехня, і виказати своїх російських кураторів. Артист, що погастролював у Москві чи окупованому Криму - перерахувати весь (саме ВЕСЬ) свій гонорар на потреби української армії чи лікування українців, які втратили здоров'я внаслідок війни тощо.

Редакція сайту, залишаючись, звичайно, анонімною, по суті виконую чисто технічне завдання - перевіряє надіслану інформацію на відповідність формальним критеріям включення і виключення та розміщує її, а також вносить відповідну помітку в разі смерті фігуранта, природної чи іншої. Жодних закликів до вбивств і взагалі незаконних дій на сайті не міститься. Навіть якщо спецслужби вирахують когось з редакторів сайту - закинути їм нічого, та і їх місце легко обіймуть інші. Нікого з тих, хто здійснює практичну "роботу" з фігурантами списків, адміністрація сайту не знає.

А здійснювати її може хто завгодно. Будь-яка автономна група, ніяк не пов'язана з іншими аналогічними групами. Формувати такі групи слід, звісно, з людей, які добре одне одного знають (найкраще - за минулим фронтовим досвідом), тоді вірогідність проникнення агентів спецслужб буде мінімальною. Але навіть одну таку групу розкриють і нейтралізують - це ніяк не допоможе у боротьбі з рештою таких груп. Читати інформацію на сайті може будь-хто по усьому світі. Навіть якщо в якийсь момент будуть нейтралізовані усі групи - про це, по-перше, ніхто не дізнається, а по-друге, це ніяк не гарантує від появи нових. Подібний анонімний децентралізований рух є незнищенним. Заблокувати сайт - будь-які блокування обходяться, і дзеркала по усьому світі захистять навіть від фізичного знищення сервера. Вийти на керівників - їх просто немає. Перекрити фінансування - кожна група забезпечує себе самостійно. Навіть дискредитувати рух, влаштувавши, припустімо, якийсь вибух у школі від його імені, неможливо. По-перше, школярів немає у списку фігурантів сайту, по-друге, ніякого імені не існує. Забезпечити цілодобову охорону усім фігурантам? По-перше, навряд чи спрацює, а по-друге, життя під такою охороною - ще те задоволення. Метою, нагадаю, є не перебити усю проросійську погань, а змусити цю погань бути проросійською. Щоб будь-які проросійські дії стали дуже, дуже невигідними і неприємними. Настільки, щоб це не переважували ніякі російські гроші.

Насамкінець відповім на очевидні питання.

Скільки атентатів організував я особисто, що беруся розмірковувати на цю тему? Ніскільки. Я лише роблю логічні висновки з історичного минулого (нагадаю, до речі, що саме завдяки терористичним методом відбулося становлення Держави Ізраїль) і сучасних реалій. Якщо хто-небудь спроможний запропонувати кращої тактики - будь ласка, але я такої не бачу.

Чи не провокатор я? А подумайте самі, навіщо СБУ, ФСБ чи кого ви там ще підозрюєте, подібна провокація? Їм треба, щоб українці сиділи тихіше води, нижче трави і не заважали Зеленському здавати країну Хуйлу за повного схвалення західних "партнерів".

Тоді чому я не боюся писати під своїм іменем? Ну хоча б тому, що перебуваю поза українською юрисдикцією. Моє ім'я все ж має певну відомість і може привернути більше уваги, ніж просто анонімний текст.

"А якщо вони нас?" Та прокиньтесь - "вони нас" вже давним-давно, починаючи з Петлюри й Бандери й закінчуючи жертвами останнього часу. У цю гру вже давно пора "грати удвох".

У сучасному підлому світі той, хто грає за правилами - гарантовано програє, а хто грає проти правил - не факт, що виграє, але принаймні має шанс.

29-31 жовтня 2019