Сука          

Автор - Юрій Нестеренко
Переклад - Ігор Дубенко

Глибока осінь, мряка,
Нудота з неба ллє
Вагітная собака
З калюжі воду п'є.
Просякли пасма брудом,
Соски набряклі звисли.
Коли життя йде блудом
То не потрібно смислу.
Її не переймає
Доцільність, сенс буття…
Не знає й не гадає
Навіщо їй життя?
Без виграшу та мука,
Той смак гнилих кісток…
Тож, як ти можеш, сука,
Впустить сюди діток?
Домівкою їм стане
Твій світ: де вий, не вий,
А все одно, чмо п'яне
Хребет зламає твій,
Aбо, в гризні собачій
На звалищі сміття
Здоровий пес смердячий
Порве твоє життя.
Ти здохнеш, як собаці
Й годиться - у багні.
На звалищі. В клоаці.
У власному лайні.
І падло твоє люди
Жбурнуть в сміттєвий кут..
То чи не кращим буде
Все зупинити тут?
Ось автотраса поруч.
Удар коліс – і тиша…
Коло з питань, як обруч
Розірвеш і облишиш.
До спокою – хвилина,
Найбільше - п'ять мине…
Проте, дурна тварина
Не слухає мене.
В напрузі тіло зжате -
Хлипає  язиком.
Їй - що лайно брижате ,
Що миска з молоком –
Все одне! В зорі хижа
Жага до здобуття…
Тупий  інстинкт і їжа
Є сенс її життя.
Огидність суки в миттях
Мерзенних в світі цьому.
Та знають суччі діти –
Вона права - в усьому!
У тисняві шаленій,
Де розум у імлі,
Брудні шавки скажені
Панують на Землі.
Даремно вчений муже
В науці ториш шлях.
Для тих, хто п'є  з калюжі -
Твій без потреби фах.
Забудь письменник, що то
Честь, розум і краса.
Для суки вся чеснота -
Собача ковбаса!
В книжках, в ефірі, в «неті»,
Весь Світ заполоняє
Смог солодкавий смерті:
Задуха, сморід зграї.
Не виздихає псячих
Набрід, самий по собі.
В світ цуциків незрячих
Випльовують утроби.
Гряде остання битва.
Для людства - неминуча,
Бо йде у наступ бидло!
...В оскалі паща суч’я...   

2003