Юрій Нестеренко
   
   Сінді

   Принц, скривившись, розжував таблетку від головного болю і запив її
мінералкою. Потім похмуро спрямував погляд на  службовця  з  особливих
справ, що застиг з іншого боку столу із виглядом, як завжди, одночасно
поважним і незворушним.
   - Ну що?
   - На жаль, якість  запису  з  камер  зовнішнього  спостереження  не
дозволяє ідентифікувати особу,-  розпочав  свою  доповідь  службовець,
відкриваючи теку. – Ми пустили в дію план «Перехоплення» одразу  після
опівночі, але він також  виявився  марним.  Складається  враження,  що
карета шуканої марки та моделі взагалі  не  залишала  околиці  палацу.
Але, певна річ, на території комплексу її також не залишилось.  Я  дав
указівку перевірити не тільки усі паркінги палацу, та навіть  службові
гаражі. Поки що мені важко розумно пояснити цей факт, але...
   - Усе там зрозуміло, - буркнув принц. - Оці  ваші  перехопники  теж
мабуть  вчора   насвяткувалися   просто   на   бойовій   варті...   Не
сперечайтеся!  -  принц  підвищив  голос,  побачивши,  що   службовець
намагається заперечити. - Після кожного бенкету в палаці  бедлам!  Сам
уночі ледве  ноги  не  переламав  через  якийсь  гарбуз  просто  серед
дороги... От ви поясніть мені, до чого  тут  гарбуз?  До  Хелоуіна  ще
п'ять місяців... Добре, що там у вас далі?
   - Ви цілком впевнені, ваша високість, що досі не  можете  пригадати
ані її обличчя, ані ім'я?
   - Ну... - зніяковів принц, - ви розумієте, це  була  така...  мм...
шалена ніч...
   "Пити треба менше, - сварливо подумав службовець, - а не звертати з
власної хворої голови  на  здорові  голови  співробітників,  що  чесно
виконують свій обов'язок.  І  хоча  б  подекуди  дивитися  потенційним
нареченим у вічі,  а  не  на  цицьки."  Проте  на  його  чолі  усі  ці
зневажливі думки, зазвичай, не відзначилися, і він казав  далі  у  той
самий спокійний лад:
   - В такому випадку, наразі ми маємо тільки оцю  річ,  -  службовець
акуратно поклав на стіл маленький  блискучий  патинок  у  пластиковому
пакунку з поліційною карбованкою "Evidence". - На  жаль,  цей  патинок
також дає нам вкрай мало  інформації.  Якби  його  вдягли  босоніж,  у
нашому розпорядженні зазвичай вже був би зразок ДНК. Але він, на жаль,
був взутий на панчоху. Панчоха із природного шовку, це все, що можливо
сказати. Власне на патинку відсутні будь-які логотипи або етикетки, що
дозволяють  ідентифікувати  виробника   або   продавця.   Спочатку   я
сподівався,  що  встановити  торговця  взуттям  такого   оригінального
дизайну буде нескладно, однак на жаль  марно.  Такої  моделі  немає  у
жодному із взуттєвих реєстрів королівства, через митницю вона  теж  не
проходила.
   - Пачкарство? - із розумінням кивнув головою принц.
   - Найпевніше.  Або  якийсь  місцевий  кустар,  що  прагне  уникнути
податків. Але навряд чи це так, беручи до уваги високу якість виробу.
   - Еге ж, еге ж. Коли висока якість, то неодмінно  із-за  кордону...
коли навчимося власне робити?
   Питання не належало до компетенції  службовця,  тому  він  спокійно
повів далі:
   - Рівень зносу патинку мінімальна  і,  мабуть,  цілком  пояснюється
танцюванням під час бенкету. Інакше кажучи,  до  вчорашньої  доби  цим
взуттям, швидше за все, не користувалися. Але це знов таки нічого  нам
не надає - навіть час придбання. Взуття  могло  бути  придбане  багато
років тому і  зберігатися  для  особливого  випадку.  Якби  вона  була
розношеною,  ми  б  отримали  більше  особистих  подробиць   щодо   її
володарки. Наразі ми у змозі лише припустити, що, на  жаль,  її  права
стопа позбавлена ясно виявлених ортопедичних дефектів...
   - На жаль? - принц підвів брови.
   - Зворотнє значно спростило би пошук, - пояснив службовець. - Якщо,
звичайно, не вважати за патологію незвичайно маленький розмір.
   - Так! Розмір, - вхопився за ідею принц. -  У  нашому  королівстві,
мабуть, не забагато дівчат із такою маленькою ніжкою?
   - Загальну диспансеризацію ми не проводимо, тому достеменних  чисел
не маємо, - повідомив службовець. - Проте ми звернулися до  статистики
торгівлі взуттям, - він перегорнув сторінку в теці.  -  Минулого  року
взагалі по країні було продано 8243 пари взуття даного розміру.
   - Вісім тисяч двісті?! - очманів принц. - Це що ж, тепер їх усіх...
   -  Звичайно,  це  надає  вельми  приблизну  оцінку,  -   незворушно
продовжував службовець. - Деякі купувальниці можуть придбати  декілька
пар щорічно, інші, навпаки, можуть декілька років задовольнятися одною
парою. Щоправда, останнє притаманно  представникам  незаможних  родин,
які навряд чи спромоглися  б  опинитися  на  королівському  бенкеті...
Також дані цифри не враховують ані вік, ані шлюбний стан.
   - Так, звичайно, - розшолопав принц. -  Тобто,  якщо  ми  відкинемо
усіх одружених і бабусь...
   - Мене турбують  не  бабусі,  ваша  високість,  -  похитав  головою
службовець.
   - А хто? - таблетка вже почала діяти, але принц усе ще важко тямив.
   - Хоча, повторюю, ми не маємо достеменної  статистики,  але  цілком
очевидно, що більшість дівчат з таким розміром ноги — неповнолітні.
   - От, диявол... - нарешті второпав принц.
   - І, як ви розумієте, педофільний таш — це останнє, що нам потрібно
у теперішньому політичному стані, — дотиснув службовець.
   - Та яка ж до дідька педофілія? Не було ж нічого! - обурився принц.
   - Ви цілком у цьому впевнені, ваша високість?
   - Звичайно... - трохи охолонув принц,  -  в  решті  решт  я  нічого
такого не пам'ятаю...
   - Ви не  пам'ятаєте  навіть  її  зовнішність  та  ім'я,  -  жорстко
наголосив службовець.
   - Запрошення на бенкет не розсилалися неповнолітнім! - ухопився  за
соломинку принц.
   - Вона могла скористатися чужим запрошенням, - відкинув заперечення
службовець. - Власне, те, що вона раптово накивала п'ятами,  наштовхує
на думку, що насправді так і було. Щось її налякало,  а  що  це  могло
бути, якщо не погроза бути викритою? У такому випадку, ця історія може
бути ретельно спланованою провокацією, спрямованою супротив  царського
дому. Безпосередніх доказів я не  маю,  але  приймаючи  до  уваги  усю
дивовижність даної справи...
   - Що ж нам робити? - жалісно промовив принц,  відчуваючи,  як  біль
знову повертається у скроні.
   - Якщо, як ви стверджуєте, нічого не було — або якщо ви, принаймні,
користувалися презервативом — то нема  чого  боятися.  Але  якщо  вони
здобули зразок вашої ДНК...
   - Користувався! Ну тобто, я маю на увазі, якщо... Просто в мене  це
вбито намертво, як рефлекс. У якому завгодно стані. Наступник престолу
не може собі дозволити...
   - Добре, якщо так і було, - суворо перебив службовець. - Одначе,  у
разі  жодної  спроби  шантажу  вам  не  належить  робити  нічого   без
узгодження зі мною.
   - Певна річ.
   - Ми, зі свого боку, будемо надалі її шукати. На початок перевіримо
за  реєстром  усіх  тих,  кому  були  відправлені  запрошення,  та  їх
найближчих родичок...
   -  Але  ж  вони  традиційно  розсилаються  усім  шляхетним  родинам
королівства. Далеко не усі можуть собі дозволити присутність, але...
   - Так, - кивнув службовець, знову перегорнувши сторінку, - у  цьому
році канцелярія розіслала 38122 запрошення. Фактично на  бенкеті  були
присутні десь біля трьох з половиною тисяч  відвідувачів,  серед  яких
особи жіночої статі складали 70%. Роботи чимало,  але  що  тут  вдієш.
Проте, якщо мої припущення правильні, то ті, хто стоять за нею, можуть
вийти на нас раніше, аніж ми вийдемо  на  них.  Але  це  деяким  чином
тільки спростить нам справу.
   - Що ви збираєтеся зробити з  нею,  якщо  знайдете?  -  поцікавився
принц.
   - Знешкодити загрозу, що виходить від неї.
   - Яким чином?
   - Вашій високості немає потреби вдаватися до  технічних  питань,  -
службовець дозволив собі льодяну посмішку.
   - Але якщо вона  усе  ж  таки  повнолітня?  І  нічого  поганого  не
задумувала?
   - У такому разі вона не повинна була утікати — поспіхом і  нечемно,
- відрубав службовець. - В решті решт, це просто образа величності  та
царського дому. Я впевнений, що, вона не встигла заподіяти  вам  шкоду
тільки тому, що їй щось завадило.
   - Вона мені сподобалась, - жалісно промовив принц.
   - Ви навіть не в змозі згадати ані її обличчя, ані  ім'я,  -  знову
нагадав службовець. "І головне, взув ти її чи ні, і яким саме чином, -
додав він подумки. - Усе ж таки потрібно облаштувати наглядові системи
у внутрішніх світлицях. Звичайно, для добробуту корони." - І, оскільки
про це зайшлося... дозволю собі дати вам пораду — найскоріше оголосити
про заручини. З будь-якою дівчиною із гідної родини. Я  дозволив  собі
скласти список рекомендацій, - службовець  витягнув  лист  із  теки  і
поклав на стіл. - Розумієте,  шлюб,  звичайно,  не  дає  гарантію  від
шантажників та провокаторів, але стан неодруженого принца, що зволікає
із обранням дружини,  створює  підставу  для  розповсюдження  особливо
небажаних чуток та інших... ексцесів.
   Принц без особливого бажання узяв лист паперу.
   - Панночки фон Тролен? Це, мабуть, дочки нашого ляйб-єгермайстра?
   - Падчерки, ваша високість. Вчора вони були вам відрекомендовані.
   - Пригадую... - з огидою скривився принц. -  Нащо  вони  у  списку?
Вони не занадто гарненькі. Та й розумом, здається, не вражають.
   - Цілковита правда,  ваша  високість.  Не  настільки  розумні,  щоб
каламутити  інтриги.  І  не  такою  мірою  прекрасні,  щоб  вдатися  у
компрометуючі зв'язки осторонь. До того ж їхня мати походить із вельми
шляхетного та впливового роду, зв'язки якого сягають далеко поза  межі
королівства і який нам доконче потрібно залучити до союзників.
   - Гм... - принц знову відсьорбнув  мінералки  і  скривився  —  вода
встигла стати теплою. - Ну і яку із двох?
   - Яка вам більше до вподоби, ваша високість.
   - Добре. Я поміркую над цим. Ви закінчили?
   -  Ще  одна  справа,  ваша  високість.  Потрібний  ваш  підпис,   -
службовець передав ще один лист.
   - Що це?
   - Постанова  про  депортацію  осіб,  що  займаються  неліцензованою
парамедичною практикою. Ну, ви знаєте, так звані відьми,  феї  і  таке
інше.
   - Так, звичайно. Давно слід  було  дати  лад,  -  принц  розгонисто
підписав папір. Службовець поклав лист назад у теку і знову  завмер  у
шанобливому очікуванні. - Ви можете йти, - кивнув принц.
   - Служу короні!
   Службовець уклонився і вийшов, безшумно зачинивши за собою двері.

   2015

   (Переклад - Ігор Тараненко)


Если вам понравилось прочитанное, пожалуйста, поддержите автора любой суммой:

или BMC (разовые пожертвования или постоянное спонсорство)
или Patreon (подписка)
или Zelle (из США) для georgeyright@gmail.com
или Wise (не из США) для: 
    Номер счета 7010141420 
    Код банка(Routing Number) 031100649 
    Банк Discover Bank 
    Имя George Right
или криптовалюты:
BTC 14ozyVuh2myB1Nxqz2wVQ2vfXtgd8mP7ov
ETH 0x311b5964C36098CCe66885cb373A727D2B7Bd840