Джордж Райт

     Хвороба Карела Новака

     Вперше  це  трапилося з  Новаком  ввечері,  коли  він  повертався з
роботи.  Він  пройшов сквер,  спустився у  метро і  встав на  ескалатор.
Ескалатор плавно  поніс  його  донизу.  Назустріч пливли матові плафони.
Раптом  Новака захопило дивне  почуття.  Все  навколо стало  нереальним,
немов  на  межі  сна  і  пробуждення.  Голова трохи запаморочилася.  Він
вчепився в  поручні  і  заплющив очі,  намагаючись позбутися неприємного
стану. Коли він знову відкрив очі, все навколо стало іншим.
     Нескінченна  вузька  сталева  стрічка  ескалатора  з   брязкотом  і
гуркотінням летіла в  похилий бетонний тунель.  Щаблі  не  мали  ніякого
покриття -  це були проклепані сталеві пластини, погано скріплені одна з
одною.  Вони  постійно  смикалися.  Швидкість руху  значно  перевищувала
швидкість ескалатора метро.  В  обличчя дув сирий і  холодний вітер.  Із
забраних  залізними гратами  брудних  плафонів на  стелі  лилося  тьмяне
мерехтливе світло.  Але більше за все вразило Новака те,  що через певні
проміжки з боків тунеля висіли вмуровані в його стіни сталеві клітки,  в
яких нерухомо стояли солдати з  автоматами.  За секунду зловісний тунель
поплив у Новака перед очима, і він зійшов з цілком звичайного ескалатора
на  платформу станції.  Деякий час  він  розгублено озирався,  але міраж
розтанув.  Карел злякався.  Він  знав,  що  серед його  предків не  було
божевільних,  і сам він ніколи не сумнівався у власному розумі. І тим не
менш він явно бачив те,  чого не було.  "Найгірше - це втратити розсуд -
міркував він,  сидячи у  вагоні метро.  -  Але зараз я  почуваюся цілком
здоровою людиною.  Мій  розум -  ясний,  мені нічого не  здається.  Але,
можливо,  все так і  починається?  Що я  знаю про шизофренію?  Здається,
галюцинації бувають саме при шизофренії...".  Проте незабаром його думки
трохи заспокоїлися.  Він переконав себе в тому, що просто заснув, стоячи
на ескалаторі -  в  останній час він спав дуже мало,  тому що з  головою
поринув у  роботу -  і  одразу прокинувся.  Він  знав,  що  такі випадки
трапляються від перевтомлення.  Повернувшись додому,  він, щоб остаточно
заспокоїтися,  дістав із кейса папери і зайнявся проблемою,  яка виникла
кілька днів тому.  Швидко прийшло рішення,  красиве і ефективне.  Новаку
стало веселіше.  Сумніватись у  власному розумі не було підстав.  "Треба
більше  відпочивати",  -  сказав  він  собі  і  наступні  декілька  днів
дотримувався цього правила. Нічого незвичайного не траплялося. Та одного
разу,  стоячи в інститутському буфеті зі своїм приятелем Бронскі,  Новак
раптом відчув наближення знайомого відчуття.  За мить світле і  просторе
приміщення  інститутського  буфету  перетворилося  на   похмуру  бетонну
печеру, освітлену жевріючими в половину накала ртутними лампами. Замість
ароматів їжі  в  повітрі стояв  запах дезинфекції.  Бронскі,  який  щось
розповідав,  завмер  з  напіввідкритим ротом,  мабуть  вражений зміною в
обличчі Карела.  Той,  у свою чергу, був вражений зміною в обличчі свого
приятеля.  Обличчя  Бронскі постаріло відразу років  на  двадцять.  Воно
стало землисто-сірим,  з мішками під очима. На голові у Бронскі майже не
залишилося волосся.  Його  елегантний костюм перетворився на  вайлуватий
сірий комбінезон з нашитим на грудях номером ЕА3916.
     - Та що з  тобою,  Карел?  -  вигукнув Бронскі,  і Новак прийшов до
тями. Все повернулося на свої місця.
     - Н-нічого,  -  відповів Новак.  -Мені здалося,  що  я  не  вимкнув
генератор, а потім я згадав, що знеструмив весь стенд.
     - У тебе був такий вигляд,  ніби ти побачив привид,  -  посміхнувся
Бронскі.  Вони взяли обід і  сіли за столик.  Новак озирнувся.  У буфеті
було мало народу, і ніхто не міг їх почути.
     - Слухай,  Філіп,  -  запитав він тихим голосом,  -  тобі ніколи не
доводилося бачити те, чого немає?
     - Доводилося, - відповів Бронскі, - і доводиться кожну ніч.
     - Ні,  я  не маю на увазі сни.  З тобою не траплялося,  що ти бачиш
щось не існуюче в реальності, залишаючись при цьому в здоровому глузді і
твердій пам'яті?
     - Ти хочеш сказати, що зараз з тобою сталося щось подібне?
     - Ну бачиш... в деякому сенсі...
     - Звернись  до   лікаря,   -   сухо   промовив  Бронскі,   мимоволі
відсуваючись.
     "Ну  звичайно,  -  подумав Новак,  -  божевільні викликають огиду і
побоювання." -Та ні ж,  ти мене не так зрозумів,  -  заспішив він,-це не
галюцинація. Я не побачив нічого абсолютно відстороненого, начебто чорта
або білих мишей. Просто реальність як би змінилася. До речі, тобі нічого
не говорить шифр ЕА3916?
     - Нічого. Якийсь шістнадцятирічне число?
     - Можливо.
     - Слухай,  ти мені вкрай не подобаєшся.  Я тобі серйозно рекомендую
звернутися до лікаря.
     -Та ні ж,  це все дурниці.  Хіба я схожий на психа? Просто я кілька
годин працював в лабораторії з ефірами, от і нанюхався.
     -То ти токсикоман!
     Розмову  вдалося зам'яти,  але  відчуття гнітючої туги  залишилося.
Весь  залишок  дня  Новак  був  неуважний  і   мало  не  спалив  дорогий
підсилювач. "Пора проситися у відпустку", - подумав він. Проте начальник
не  відпустив його,  посилаючись на велику кількість роботи.  Наполягати
Новак не став, тому що не міг відкрити справжню причину.
     Наступний напад стався з ним через два дні. Розпочався він в ліфті.
Зазирнувши у  щілину між дверима,  Новак зрозумів,  що  їде не вгору,  а
вниз.  Більше навколо нічого не змінилося,  і через брак інших об'єктів,
він  почав  оглядати  себе.  Новак  виявив,  що  одягнений  в  такій  же
комбінезон,  як  і  на  Бронскі,  тільки номер  його  ЕС2141.  Тут  ліфт
зупинився,  і Новак вийшов у коридор.  Над головою у нього опинилися дві
товсті труби,  мабуть для  підведення газу,  а  прямо  перед  собою  він
побачив важкі металеві двері з потужним вентилем, немов у якомусь банку.
Біля дверей стояв солдат з  автоматом і уважно дивився на Новака.  Карел
злякався і хотів зробити крок назад,  але тут дивна картина розчинилася,
і він спокійно увійшов до лабораторії.
     У той же день Новак пішов до лікаря.
     Лікар,  повний лисіючий привітний чоловік,  вислухав його з великою
увагою, а потім підбадьорливо заговорив:
     -Вам не варто хвилюватися.  Звичайно, це дуже неприємний симптом, і
вам слід звернути увагу на своє здоров'я.  Але,  запевняю вас, тут немає
нічого невиліковного. Такі випадки бувають ...
     Він ще щось говорив,  але Карел не слухав, бо світ перед його очима
знову змінився. Затишний кабінет лікаря з квітами на вікнах перетворився
на  бетонну камеру без вікон,  освітлену,  як і  в  попередніх випадках,
тьмяним миготливим світлом. На стелі рясніла сира пляма. Єдиним джерелом
світла була лампочка без плафона або абажура - сама електрична лампа, що
звисала зі  стелі на двох дротах.  На стіні висів репродуктор,  з  якого
лунали хрипи і  шипіння.  Лікар втратив свій  добродушний вираз обличчя,
проте  придбав темну  уніформу.  Але  найбільше здивувало Новака те,  що
поряд з  лікарем з'явилася ще одна людина.  Високий і худий,  у брудному
білому халаті,  під яким виднілися заправлені в чоботи брюки,  він стояв
під  лампою,  набираючи в  шприц  якусь  рідину.  У  цей  момент тріск у
репродукторі став трохи зрозумілішим, і лікар замовк, прислухаючись.
     - Останнє  інформаційне  повідомлення  ...   Супротивником  завдано
ракетного удара  по  секторах  12С,  14А  і  10Е.  Сейсмічними датчиками
зафіксоване нанесення ряду  ударів на  північний схід від  ...  Повністю
втрачено зв'язок ... Заводи третьої лінії, ймовірно, повністю зруйновані
...  У  той  же  час ...  дані діючих космічних систем ...  нами завдано
масований  ракетний  удар   по   стратегічних  пунктах   противника.   Є
ймовірність ...  втрачено зв'язок  з  Генеральним штабом  ...  Вірогідні
втрати  противника  ...  мільйонів  ...  системи  життєзабезпечення  ...
розробка нових  видів  ...  нестача  повітря ...  нашими  інженерами ...
остаточної перемоги ...
     Все захлинулося в тріску ефіру.
     - Що скажете? - запитав лікар довгого.
     - Ви знаєте, - знизав плечима той. - Я вважаю за краще ліквідувати.
     - Легко казати,  -  зморщився лікар.  -Новак цінний фахівець. Ми не
можемо розтринькувати індеки EC.
     - Але це ж майже незворотнє. Може скінчиться повною ремісією.
     - Ось тоді і ліквідуємо,  -  лікар глянув на Новака, і його обличчя
змінилося. - Коліть! Коліть швидше!
     Довгий кинувся на  Новака,  схопив його  за  підборіддя і  встромив
голку йому в шию. У ту ж мить довгий зник, бетонний бокс став кабінетом,
а доктор розтанув у посмішці.
     - Ви  просто  забагато  працюєте.   Не  можна  так  перевантажувати
організм.  Відпочиньте дома тиждень,  приймайте таблетки,  я  випишу вам
рецепт.  І  ось вам відразу пігулки.  Якщо раптом у  вас це повториться,
відразу ковтайте одну. Тільки обов'язково відразу, ви мене зрозуміли?
     З  відчуттям туги  і  жаху  Новак вийшов на  вулицю.  Стояв чудовий
літній день,  на деревах співали птахи,  але Карел не міг забути сцени в
кабінеті.   Це  було  занадто  природньо,   занадто  реально,  щоб  бути
результатом перевтоми.  Новак  замислився.  Він  згадав,  що  проходив у
школі,  на  уроках  історії.  Разом  із  зростанням розвитку суспільства
методи пропаганди ставали все більше витонченими. Пропаганда захоплювала
дедалі більше каналів інформації,  все тісніше зрощувалася з реальністю.
У  той же час вояків перед боєм накачували алкоголем,  а потім все більш
складними наркотиками.  Якщо  простежити обидві ці  лінії  до  логічного
кінця ...  У школі їх вчили,  що епоха війн закінчилася тоді, коли зброї
стало  занадто багато,  так  що  розмір втрат не  міг  виправдати ніякий
прибуток від перемоги.  З тих пір на Землі панує мир і спокій.  Але ж це
нісенітниця.  По-перше,  разом із засобами знищення розвивалися і засоби
захисту.  По-друге,  коли  зброї  стає  занадто  багато,  надто  зростає
ймовірність,  що  вона потрапить до  рук  маньяка або  станеться помилка
автоматики.  А  війна  подібного роду,  раз  почавшись,  зупинитися може
тільки із зникненням одного із супротивників.  Або обох. Але в уцілілих,
загнаних у  бетонні  нори  сховищ,  потерпаючих від  постійних нестатків
людей зникне воля не тільки до перемоги,  а й до самого життя.  Є тільки
один спосіб продовжувати війну: переконати цих нещасних, що ніякої війни
немає,  пекло -  це рай, і життя прекрасне. Засоби сучасної науки цілком
дозволяють впоратися з цим.
     Новак, зайнятий своїми думками, не помітив, що все знову змінилося.
Зникло синє небо,  дерева і  птахи.  Новак йшов по бетонному тунелю.  По
стелі зміїлися дроти,  утримувані залізними скобами.  По стінах де-не-де
стікала вода,  від  неї  несло  тухлятиною.  Мерехтіли лампи  в  брудних
плафонах. Доносився рівний гул незримих машин.
     Новак зупинився і озирнувся.  Тепер він знав, що це не галюцинація.
Треба боротися,  подумав він.  Якщо моя свідомість відновлюється,  можна
відновити і  свідомість інших.  Тоді,  можливо,  вдасться  покласти край
війні. Він дістав із кишені пляшечку з пігулками і жбурнув у бік.
     І одразу зрозумів свою фатальну помилку.
     До нього швидко наближався солдат з автоматом,  який напевно стежив
за ним весь цей час. Розмова про ліквідацію блискавкою вибухнула в мозку
Новака. Він зрозумів, що видав себе, і що його теперішній стан і є повна
ремісія. Новак кинувся геть.
     Повітря розірвали постріли.

     "Вчора  в  міському парку  був  знайдений мертвим наш  колега Карел
Новак. Смерть настала від серцевого нападу. Дирекція Інституту висловлює
співчуття рідним і близьким покійного."

     (C) YuN

     (Переклад - Ігор Тараненко) 

или BMC (разовые пожертвования или постоянное спонсорство)
или Patreon (подписка)
или Zelle (из США) для georgeyright@gmail.com
или Wise (не из США) для: 
    Номер счета 7010141420 
    Код банка(Routing Number) 031100649 
    Банк Discover Bank 
    Имя George Right
или криптовалюты:
BTC 14ozyVuh2myB1Nxqz2wVQ2vfXtgd8mP7ov
ETH 0x311b5964C36098CCe66885cb373A727D2B7Bd840