Екран

- Отже, залишається менш ніж дванадцять годин до увімкнення Екрана. Хтось називає його найвеличнішим створенням земної науки, тоді як інші досі бачать у цьому проєкті буквально загрозу космічного масштабу. Хоч протестації супротив Екрана переважно нечисленні, цієї хвилини вони відбуваються у різних містах і країнах світу. Ми звернулись до доктора Лернера, керівника проєкту, із проханням ще раз роз’яснити його сутність і по спромозі заспокоїти охоплених сумнівом. Докторе, дякую, що дали згоду на це інтерв’ю. Я розумію, скільки разів останнього часу ви були змушені давати відповіді на подібні запитання…

- І все ж таки розтлумачте, будь ласка, приблизно… чотирьом мільярдам глядачів, що наразі нас дивляться, що являє собою Екран, через що він доконче потрібен людству і чи можуть у нього бути небажані побічні ефекти?

- Екран - це енергетичне поле, що створюється в космічному просторі, яке забезпечить людству цілковитий і гарантований захист від загроз із космосу.

- Ви маєте на увазі загрозу зіткнення з астероїдом, на кшталт того, що вісім років потому поцілив у Місяць?

- У першу чергу, звичайно, так. Якби камінець такого розміру пролетів лише на двісті тисяч миль ближче - за космічними мірками, це незначна відстань - ми б з вами зараз не розмовляли. Але Екран здатен захистити не тільки від цього. Ще й, наприклад, від спалахів наднових, здатних обрушити на нашу планету смертельні потоки радіації. Взагалі від будь-яких загроз із зовні.

- Ми, зрозуміло, не розглядаємо таку перспективу навсправжки, ми вчені, а не конспірологи. Але суто теоретично - чому ні. Після увімкнення Екрана ці гіпотетичні інопланетяни не зможуть не тільки дістатися нас, та ба навіть нас побачити.

- Але чи не зможе енергетичне поле такої сили завдати шкоди самим людям... або іншим формам життя на Землі, як побоюються деякі екологічні організації?

- Ні, це цілком виключено. Екран - це не радіація, не високочастотне випромінення і не щось схоже на це. І, головне, він створюється не на самій Землі, а у відкритому космосі поза її межами. Екран буде згенеровано кільцем автоматичних станцій, що знаходяться на геліоцентричній орбіті, радіус якої трохи перевищує радіус орбіти Землі. Його робота буде підтримуватись енергією Сонця. В якомусь сенсі Екран є аналогом сфери Дайсона, тільки такої, що складається не з речовини, а з енергії...

- Якщо можна, поясніть нашим глядачам, що таке сфера Дайсона?

- Сфера Дайсона не має безпосереднього відношення до Екрана, я згадав її тільки у сенсі, так би мовити, геометричного аналога. Але, якщо хочете - це суто теоретичний проєкт, запропонований в минулому столітті, сутність якого...

Лернер відвернувся від екрана, на якому понад телевізійною картинкою CNN змінювалися цифри зворотного відліку. На порозі стояв охоронець.

- Там прибув цей італійський журналіст, - доповів він і зазирнув у папірець, який тримав у руці. - Джузеппе Манкіні... або Мансіні, дідько його зна, як воно читається... з «Іль Мессаджеро». Впустити?

- Так, - кивнув Лернер. - Ви, звичайно, перевірили його акредитацію... і все таке інше?

Італійський кореспондент був уже немолодий - либонь, добре за п'ятдесят. Дарма що його волосся (а також вуса й охайна борідка) залишалися чорними, як смоль (втім, можливо, він їх підфарбовував), тонкі зморшки, що простяглися через увесь лоб, і набряклі повіки виказували вік. Втім, він напевно тримав себе у формі, і статура його була настільки прямою, що нагадувала військову виправку.

- Ми можемо розпочати просто зараз? - уточнив журналіст; він розмовляв англійською майже без акценту - Я гадав, - він з усмішкою кивнув на екран, - у вас зараз CNN. Подумав навіть, що ви неправильно назвали мені час.

- Вони подають це як прямий ефір, але насправді запис зроблено дві години тому, - пояснив доктор. - Просто мені було зручно розмовляти з ними тоді, а максимальне число переглядів у них тепер.

- Нікому не можна вірити в сучасному світі, - кивнув італієць. - Але я радий, що у вас все ж таки знайшовся час для мене.

- Ви були дуже наполегливим, синьйор Манкіні.

- Але, - вів далі доктор, - я навряд чи зможу повідомити вашим читачам якусь ексклюзивну інформацію. Ви могли б просто переписати мої відповіді CNN, - посміхнувся він. Його голос з екрана - приглушений щойно з’явився гість, але не вимкнений цілком - продовжував тим часом розповідати про розгорнутий у космосі комплекс.

- Мене не цікавлять технічні аспекти, - хитнув головою Манчіні. - Я хочу поставити вам інше питання. Невже ви не боїтеся?

- Чого? - усміхнувся доктор. - Якби все ж поцікавилися технічними аспектами, то почули б, що саме тепер я говорив про системи резервування, що гарантують практично від усіх можливих перебоїв. Станції знаходяться на розрахованих орбітах, і всі тести виконуються бездоганно. Екран буде включений у достеменно визначений час, а далі у наших зусиллях, власне, вже не буде потреби. Він перейде в стабільний, енергетично вигідний, самопідтримуваний стан.

- Я, знов-же, веду мову не про технічні перебої.

- Тоді про що саме? - Лернер все ж таки остаточно прибрав звук. - Про ці дурні протестації? Наука, загалом, давно звикла, що люди неосвічені й нерозумні - а також ті, хто маніпулює цими людьми, маючи власний зиск, - багнетами зустрічають геть усі її значні досягнення, навіть спрямовані безпосередньо на їх пожиток - вакцини, ГМО і все таке інше. На щастя, цього разу нам неабияк допоміг астероїд Гестас. Будь-який недовіра може власною персоною підвести очі до Місяця і роздивитись залишений ним кратер навіть у звичайний театральний бінокль. Це вельми прочистило багато мізків і зробило протестації значно менш популярними й чисельними, аніж вони могли б бути.

- І все одно, спроби саботажу проєкту були. В тому числі два замахи на вас особисто.

- Ви добре інформовані, сеньйор Манчіні, - повільно промовив Лернер. - Ми не давали ці відомості у пресу.

- Це моя робота, - посміхнувся самими губами італієць, а потім, усвідомивши, що його фраза пролунала двозначно, додав: - Я маю на увазі - знати те, чого не знають інші. Зокрема, якщо бажаєте, і щодо технічних аспектів також. Щодо тих, про які ви не розповідаєте CNN і компанії. Про те, із чого саме створений ваш Екран.

- Бачу, ви дійсно виконали вашу домашню роботу, - усміхнувся доктор. - Але це, власне, ніяка не таємниця. Це є у наукових публікаціях. Просто ця тема занадто складна для нефахівця. Зокрема, вважаю, - він знову усміхнувся, - і для пересічних читачів «Ла Мессаджеро».

- Перепрошую, - Лернер широко посміхнувся. - Ваша англійська безперечно краща за мою італійську. Але, якщо вже ми торкнулися цієї теми - в темній енергії немає анічогісінько зловісного. Спрощено кажучи, це сила, що протистоїть гравітації. Що спричиняє розбігання галактик. Вона дістала таку назву тільки тому, що на момент її відкриття фізики нічого не знали про її сутність і не могли спостерігати її безпосередньо, а лише робили висновок щодо її існування за непрямими ознаками. Останнім часом ми розібралися в цій темі набагато краще - настільки, що самі навчилися перетворювати звичайну енергію в темну. Ми не маємо потреби рухати галактики, нам достатньо створити в навколосонячному просторі бар'єр, який, дуже спрощено кажучи, відіб'є все, що може прилетіти до нас ззовні. Якщо говорити більш точно, то мова йде про створення своєрідної бульбашки викривленого простору, всередині якої опиниться внутрішня область Сонячної системи. Зовнішньому спостерігачу буде здаватися, що ця область просто зникла - хоча, зрозуміло, це буде не так. Якби цей спостерігач перебував, наприклад, на астероїді, що несе нам загрозу, йому б здавалося, що він летить по прямій – знову ж таки, я говорю дуже умовно, у космосі рідко що літає по прямій - проте насправді в цей самий час він рухався б по дузі, що обводить Землю і Сонце. По зовнішній стінці бульбашки, тобто Екрану. Втім, в той самий час гравітаційна взаємодія зберігатиметься, зовнішні планети будуть як і раніше обертатись навколо Сонця, хоча вже не будуть більше отримувати від нього світло і тепло - але, оскільки вони незаселені, це нікого не повинно хвилювати...

- Виходить, вони згаснуть, - проникливо зазначив Манчіні. - Ми більше не побачимо ані Марса, ані Юпітера, ані Сатурна.

- Не тільки їх, - визнав Лернер. - Світло зовнішніх зірок теж не буде проходити всередину «бульбашки», ковзаючи по його поверхні таким самим чином, як і будь-які матеріальні об'єкти. Оскільки світло, а точніше, фотони, з яких воно складається - це теж матеріальні об'єкти.

- Ви збираєтеся загасити зірки. Залишиться тільки Місяць.

- Місяць, Сонце, Венера і Меркурій, - кивнув доктор. - Погані новини для астрономів, еге ж. Але не така велика ціна за абсолютний захист від загроз із космосу.

- Між іншим, - зазначив італієць, наче змінюючи тему, - з погляду вашої науки Гестас повинен служити аргументом супротив, а не за, хіба не так? Настільки великі астероїди з'являються поблизу Землі раз на мільйон років, і, отже, в найближчий мільйон років людям нічого не загрожує. Виходить так, що Екран непотрібний.

- Я б сказав - раз у п'ятдесят мільйонів, але це тільки якщо вважати, що подіями на кшталт цієї керує проста ймовірність. до того ж примітивно і помилково усвідомлювана.

- Тобто ви все ж таки припускаєтеся, що це не так?

- Насамперед, математичне очікування випадкової події є середня величина, що виявляється лише на великій вибірці. Самі такі події одна на одну не впливають. Тобто ймовірність нової події не стає більшою або меншою залежно від того, чи відбувалася вона раніше і як давно. Ну а по-друге і найголовніше, ми маємо справу навіть не з істинно випадковими подіями.

- Ми, власне кажучи, не дуже знаємо, що відбувається в поясі Койпера і розсіяному диску, - продовжував пояснювати доктор, не звертаючи увагу на його ремарку. - Не кажучи вже про хмару Оорта. Занадто далеко і занадто темно для безпосередніх спостережень. Якщо там, наприклад, зіштовхнулися два планетоїди розміром з Плутон, то це могло породити цілковитий град уламків розміром і більше за Гестас, що летять у внутрішні області Сонячної системи. Гестас у такому випадку може бути лише першою ластівкою, і дуже добре, що ми встигли до прибуття інших.

- Ви ж знаєте, що значить ім'я Гестас? Це розбійник, розп'ятий разом із Христом, але не прийнявший Збавителя. З того часу його називають Божевільним розбійником.

- Так його назвав астроном, який його відкрив, - знизав плечима Лернер. - Здається, ваш співвітчизник. На той час ще не було відомо, що він пролетить повз Землею, ось він¹ і обрав ім'я, яке вважав лиховісним. До речі, воно навіть не канонічне, зустрічається тільки в апокрифах... Ну то й що з того?

- Ви не припускаєтеся думки, що це був перст Божий? Остання засторога змерзенілому людству. Наступний удар може прийтися вже не по Місяцю.

- А якби цей астероїд назвали, наприклад, Саурон, від кого б це було застереження - від Еру Ілуватара?

- Толкін, до речі, був упадливим католиком, і в алегоричній формі...

- І згодом, - з усмішкою продовжував Лернер, не слухаючи, - навіть якщо на мить прийняти насправжки подібну гіпотезу, виходить, що ми вчинили правильно. Ной, отримавши попередження, побудував ковчег, ми створили Екран.

- Це було рішенням моїх батьків, а не моїм, - скривився Лернер. - Я аж ніяк не можу нести за нього відповідальність.

- Це також було їх рішенням. Проте, за це я їм навіть вдячний. Це допомогло мені розвинути критичне мислення шляхом «від зворотного».

- Я не вірую ані во що, - відрубав доктор. - Цього дієслова немає в моєму лексиконі. Я або знаю, або не знаю.

- І ви достеменно знаєте, що Бог є, чи не так? - закрадливо поцікавився Манчіні.

- Я знаю, що католицька церква проти нашого проєкту. Але не може запропонувати широкій громадськості жодних аргументів, більш ясних, аніж стара пісня про «вчені не повинні грати в бога». Але в наш час, слава Гестасу, ця пісня дедалі більше втрачає популярність і у громадськості, і, головне, в осіб, що приймають рішення. Проєкт схвалений ООН і провідними країнами світу, так що...

- Ви не відповіли на моє запитання, доктор, - холодно перервав італієць.

- Ви не атеїст, - продовжив Манчіні, взявши паузу. - О, якби ви були лише тільки атеїстом! Але ви - знаєте. Як і я знаю, супротив кого саме насправді призначений ваш Екран. Кого саме ви соромливо називаєте «зовнішнім спостерігачем».

- Я багато чого знаю, - з крижаним спокоєм відповів, нарешті, Лернер. - Більше, ніж ви. Зокрема і стосовно питання, що цікавить вас, сеньйор Джордано... або вас личить називати «ваша превелебність»?

Італієць не збентежився і не змінився в обличчі. Він лише тихо промовив:

- Кардинал Джакомо Джордано, - промовив Лернер нудним голосом менеджера, - глава Конгрегації доктрини віри. Простіше кажучи - Великий інквізитор. Кумедно, до речі, що ваше прізвище збігається з ім'ям людини, якого ваша організація колись спалила...

Італієць застережливо підняв руку, але доктор вів далі:

- Ви насправді сподівалися, що ця дешева машкара з наліпленими вусами й бородою обдурить програму розпізнавання облич? Ваше фото є навіть у Вікіпедії. Втім, віддаю належне вашим журналістським документам - вони дійсно виглядають, як справжні.

- Вони і є справжніми, - буркнув Джордано. - Навіть за наших днів, і навіть в такому місці, як редакція «Іль Мессаджеро», і досі залишаються люди, що додержують вірності Церкви.

- Не можу сказати, що радий вас бачити, - продовжував Лернер, - але я очікував на вас. Після того, як двоє ваших вбивць зазнали краху, ви з'явилися розібратися зі мною особисто. Не так вже й нерозумно, враховуючи, якою мірою обмежені ваші можливості за нашого часу - і вашу біографію. Адже ви розпочинали свою кар'єру не в семінарії, а в морській піхоті. Проходили службу в Іраку...

- Те, що я побачив і пережив там, змусило мене серйозно переглянути свої погляди, - перервав кардинал. - Саме тоді я звернувся до Господа, який сказав: «Мені належить помста, і я віддам». Але згодом я зрозумів, що Церкви теж потрібні вояки... Але сюди я прийшов не як вояк, - поквапливо додав він. - А, якщо хочете, як парламентар.

- Парламентар, посланий ким? - примружився доктор.

- Ні. Не «від імені». Хто конкретно вас послав. Особисто. Безпосередньо. Видіння та осяяння не враховуються. Або це ваша персональна ініціатива?

- Святому престолу нема чого турбуватися через Екран, - різко відповів Лернер. - Він не завадить вам і надалі відтинати гроші з довірливих дурнів, здатних вірити у будь-яку бездоказну нісенітницю.

- Але ви знаєте, що це не дурниці! - підняв голос Джордано. - Тому й створили ваш Екран! Для захисту зовсім не від метеоритів, а від Господа Бога Вседержителя!

- "Ти сказав", - з холодною посмішкою процитував доктор. - Саме так. Для захисту. Щойно Екран буде увімкнений, ваш бог назавжди втратить будь-яку владу над Землею та її округою. Вся ця область простору взагалі зникне з поля його зору і меж досяжності. І тим самим буде досягнуто найбільшої мети, заради якої працювало багато поколінь вчених. Еге ж, ви все проґавили, - продовжив він із задоволенням. - Ідоловірні релігії були лише наївними казками, але вони не заважали розвитку знання. А потім прийшли ви, служителі Істинної Віри, щоб насаджувати її вогнем і мечем. Сила супротив розуму, неволя супротив свободи. Того часу ви перемогли, але занадто легко спочили на лаврах. Оголосили науку служницею теології. Хизувалися теологічними кафедрами у кращих університетах. А ми - ми просто прийняли нав'язані нам правила, щоб переграти вас на вашому ж полі. І поки ви лише бубоніли молитви й зубрили догмати - ми вивчали вашого бога, вивчали його по-справжньому, куди більш запопадливо, аніж ви. Вивчали як ворога, якого одного дня повинні перемогти.

- За що? Ви без жартів запитуєте, за що ми ненавидимо найбільшого вбивцю, гнобителя і тирана у Всесвіті? Того, хто придумав смерть і страждання, як такі, і прирік на них усе живе?

- Він створив цей Всесвіт! Завдяки йому ви живете!

- Це його анітрохи не виправдовує. Ви б виправдали батька, який дав життя дитині тільки для того, щоб йому було кого ґвалтувати й катувати? Чи повинна така дитина бути смиренно вдячною татусеві - або ж повинна прагнути позбутися його усіма можливими засобами?

- Еге ж, це ми чули! Теодицея, свобода волі, винен не бог, а людина, що обрала шлях гріха - я знаю весь цей набір вашої демагогії. Все це, однак, жодним чином не спростовує того факту, що бог - на відміну від будь-яких недосконалих земних керівників або вихователів - міг би виправити які завгодно людські недоліки, якби мав бажання. І для цього зовсім не потрібно позбавляти людей свободи волі - досить просто зробити їх розумними, щоб усі вони мали гідні цілі, такі як пізнання і творчість, і усвідомлювали наслідки своїх дій. Ба більше, у світі, створеному вашим богом, усі, навіть найправедніші, приречені на смерть, а безвинні страждають набагато частіше за винуватих. Вам колись доводилось бували в дитячому госпісі, кардинале? Так, це дуже банальний аргумент, але менш правильним він від цього не стає.

- Я працював у такому закладі, коли ще був послушником, - з гідністю відповів Джордано. - Страждання невинних пробуджують милосердя і співчуття в інших...

- Так чому ж ваш бог не може пробудити їх простим клацанням пальців?! Чому найвірнішим шляхом до святості вважається мучеництво - якщо тільки ваш бог не маніяк-садист? Або, точніше, садомазохіст, якщо згадати історію з розп'яттям... Я вже не кажу про всю іншу біосферу, де всі один одного їдять або заживо, або, в найкращому разі, після смерті. І ні, це зовсім не «найкращий з можливих світів». Усе можна було зробити абсолютно по-іншому. Ми будували комп'ютерні моделі екосистем, утворених безсмертними істотами, що існують користуючись сонячною енергією та хімічними елементами неживої природи. Вони є цілком життєздатними. І навіть спроможні до розвитку - просто еволюція відбувається на рівні особини, а не виду в цілому, коли тисячі особин гинуть, щоб вижив один-єдиний вдалий екземпляр. Усього тільки того й треба, що забезпечити механізми прижиттєвої мінливості та відкату в попередній стан, подібно до відновлення зі старого запису в комп'ютерній грі... Хоча, власне, творінням досконалого творця - на відміну від наших недосконалих моделей - навіть й еволюція не потрібна, вони повинні бути досконалими з самого початку! Проте понад 99% видів, що коли-небудь жили на Землі, вимерли, то ж досконалість тут не паслася навіть і близько... Але справа навіть не в цьому, точніше, не тільки в цьому. Навіть якби ваш бог дійсно був люблячим і добрим, як ви намагаєтеся переконувати себе всупереч усім фактам - обов'язком кожної розумної істоти було б повстати супротив нього.

- Тому, що розумна істота не може і не повинна бути нічиїм рабом! Байдуже, злого господаря або доброго. Господаря не повинно бути взагалі! Якщо ти дав комусь життя і розум - ти зобов'язаний дати йому і свободу. Не удану «свободу волі», про яку ви ведете мову - «ти можеш чинити не так, як я бажаю, але за це підеш у пекло» - а справжню. Він може захотіти стати твоїм рівноправним другом і партнером, а може піти від тебе жити своїм життям - в кожному випадку, вирішувати йому, а не тобі. І якщо ваш бог не бажає дати нам свободу - ми беремо її на власну руку.

- Свободу? Замкнутися в бульбашці, відгородженій від усього Всесвіту?

- Наразі нам вистачить місця в межах земної орбіти, - знизав плечима Лернер. - Можливо, згодом ми навіть тераформуємо Венеру. Ну а якщо нам буде потрібно більше - ми просто відсунемо Екран. Це вимагатиме більше енергії, ніж ми можемо отримати від Сонця тепер, але на той час, вважаю, ми збільшимо енергоефективність наших установок.

- Він не дозволить вам, - з похмурою впевненістю промовив кардинал. - Він карав за набагато менше. Це ж Господь Вседержитель, як ви наважились лише подумати про те, щоб протистояти Йому! Бійтеся гніву Його!

- То ви більше не хочете розповідати про Всеблагого бога, який є любов? Ось і ви визнали його справжню сутність. Однак - чому ж мене досі не спопелила блискавка? Чому він не припинив наш проєкт клацанням пальців, або що там у нього замість пальців - причому навіть не тепер, а століття тому, коли ми тільки розпочинали? Чому від його імені зі мною говорить всього тільки слабка людина, причому послана зовсім не їм самим, а лише тільки іншою людиною? Він насправді не тільки не всеблагий, але й зовсім не так всемогутній, як ви вважаєте. Нехай навіть Великий Вибух дійсно був актом Творіння - що спливав, відзначимо, зовсім не так, як описано у ваших священних книгах, - але, схоже, мало не всі його сили пішли на цей акт, і він не дуже здатний регулювати наслідки. Створений ним світ виявився занадто складним для його самого, перевершивши, особливо у своєму розвитку, не стільки його фізичні, скільки його інтелектуальні здібності - саме цим, вважаю, значною мірою й обумовлена його одвічна лють. Лють істоти, що намагається самоствердитися через ілюзію тотального контролю, через насолоду чужим підкоренням, приниженням і лизоблюдством - які абсолютно не потрібні тому, хто дійсно впевнений у собі та у власній силі. Наскільки я розумію - хоч це, певно, досить зверхня аналогія - він щось на кшталт програміста, який заплутався у власному коді. Так, теоретично він всевідаючий, оскільки сам написав цей код і може переглядати його весь цілком, і всесильний, оскільки може вносити в нього будь-які зміни. Але практично... Як ви можете бачити, він не спромігся зупинити нас, а після включення Екрана це стане вже неможливо в принципі. Як не спромігся він зупинити й усіх інших.

- Інші цивілізації Всесвіту. Ви все ж таки погано виконали вашу домашню роботу, кардинале. Коли ви читали про темну енергію, вам варто було звернути увагу на цифри. Видима частина Всесвіту - це лише 5%. Все інше вже припадає на темну енергію і темну матерію. А знаєте, що таке є темна матерія? Це найзвичайнісінька матерія, уміщена в таку саме "бульбашку" темної енергії, як наша. Що робить її невидимою із зовні, хоча й відчутною гравітаційно. Більша частина Всесвіту вже складається з таких "бульбашок". Абсолютна більшість цивілізацій вже відгородилися і звільнилися від вашого бога. Ми тут - серед останніх. Що не дуже тішить самолюбство, натомість дозволяє покладатися на вдалий досвід попередників.

- Ви... ви ведете розмову про свободу, про право кожного вирішувати, бути йому з Богом чи ні, - знайшовся кардинал. - Але хіба ви надаєте таку свободу? Ви збираєтеся позбавити всіх вірян права залишитися з Ним, не беручи до уваги їхню згоду!

- Нічого не вдієш, - змушений був визнати Лернер. - На жаль, у нас немає технічної можливості переселити їх у систему іншої зірки... так само як і переселитися туди самим. Тому нам тут доводиться виходити не з високих ідеалів, а з практичних міркувань. Увесь масив накопичених нами даних свідчить про те, що насправді він не допомагає тим, хто у нього вірить - принаймні, у статистично значущих масштабах. А позбавляти їх втішної ілюзії ми не плануємо, поки вони самі не доспіють до відмови від неї. Як я вже казав, ваша церква, як і всі інші, зможе продовжувати роботу і під Екраном - хоч особисто мені це зовсім не подобається, але я розумію, що це краще, ніж соціальні зрушення, викликані правдою - в яку до того ж більшість вашої пастви, і навіть вашого кліру, і не повірило б, тому що для них є абсурдною і єретичною сама ідея, що всемогутнього бога можливо перемогти якоюсь там фізикою... Ви це теж розумієте, хіба ж ні? Тому й не стали оголошувати навселюд, в чому полягає справжня мета Екрана, навіть коли дізналися про це... Тому в практичному плані в житті вірян нічого не зміниться.

- А після життя?! Куди вирушать душі померлих з-під вашого Екрана?

- Нікуди, - розвів руками доктор. - В небуття. Наука працює над подоланням старості та смерті, і рано чи пізно фізичне безсмертя буде досягнуто. Але наразі, на жаль, маємо те що маємо. Розумію - звучить не дуже підбадьорливо, але краще суцільне небуття, ніж довічні тортури у пеклі.

- Лише три відсотки населення Землі потрапляють до раю. Інші у пекло. Ви цього не знали, еге ж? Як я вже сказав - ми вивчили вашого бога набагато краще за вас. Так що, оскільки відселити їх немає можливості, інтереси цих трьох відсотків доведеться віддати як жертву заради інших дев'яноста семи. Чиста арифметика, нічого особистого.

- З його погляду. Але з погляду нормальної людської моралі більшість цих людей - аж ніяк не лиходії, і тим паче не лиходії, що заслуговують на довічні страждання. До речі, ви даремно впевнені, що самі ви не лічитеся поміж них. Ви вбивця, чи не так? На ваших руках кров тієї дівчинки в Іраку... і, ймовірно, не тільки.

- Я... ні в чому не можу бути впевнений, але я покладаюся на Його милосердя. Дісмас розкаявся і був прощений.

- І сюди ви прийшли, щоб вбити, - спокійно вів далі Лернер. - Вибухівка всередині вашого тіла, чи не так? Капсула в шлунку або в заднянці. Зазвичай таким способом користуються наркокур'єри...

- Я прийшов, щоб зупинити вас, - похмуро відповів кардинал. - Тим або іншим чином. Я сподівався - і досі ще сподіваюся - зробити це шляхом усовіщання, але якщо...

- Звісно, все це абсолютно безглуздо, - продовжував доктор все так само спокійно. - Ані моя смерть, ані навіть руйнація всього Центру управління - на що у вашої вибухівки, зрозуміло, не вистачить потужності - ні на що не вплинуть. Велика синя кнопка, яку я повинен натиснути під телекамери - це просто бутафорія. Насправді Екран увімкнеться автоматично у заданий час. Комп'ютери на супутниках зроблять це навіть без сигналу з Землі. До речі, - доктор кинув погляд на монітор, - залишилося трохи більше ніж три хвилини.

- Як так «три хвилини»? Адже ще дев'ять годин..!

- Ми оголосили час запуску пізніше реального саме для того, щоб ті, хто спробує нас зупинити в останній момент - так і не дочекавшись, поки це зробить їх бог - думали, що у них ще є час, - поблажливо посміхнувся Лернер. - Так що вирішуйте, кардинале. У вас ще є можливість поєднатися з вашим богом, поки двері не зачинилися - але зовсім не факт, що результат стане вам до вподоби. Ви, звісно, вважаєте, що якщо активуєте вибухівку, то станете страдником за віру. Але одночасно ви станете вбивцею і самогубцем, причому - оскільки ніякої практичної користі вашій справі це не принесе, і ви про це знаєте - це буде тільки самогубство й не більше. Що переважить? Я вважаю, що шансів опинитися в пеклі у вас набагато більше. Навряд чи ваша смерть піде вам у заслугу. Скоріше він буде збіса злий, що ви провалили останню спробу нам перешкодити. Краще залишайтеся з нами, кардинале. Безсмертя обіцяти не можу, але принаймні тут вас ніхто не буде катувати. Та й взагалі - буде цікаво. Дві хвилини.

- Ви... зовсім не боїтеся померти? Знаючи, що я заберу в пекло і вас? Вже вам-то рай аж ніяк не світить!

- Всю вашу віру споруджено на страху, - зітхнув Лернер. - На страху і ненависті, а зовсім не на любові. На ненависті невільників до чужої волі. Поміркуйте самі, чого коштує ваша віра, якщо вона спонукає вас бажати мені довічних страждань навіть ціною тієї ж долі для вас самого, хоча ми обидва легко можемо їх уникнути. До того ж, повторюю, Екран буде включений у будь-якому випадку.

- А навіщо це мені? - знизав плечима доктор. - Я знав, хто ви й навіщо ви з'явилися. Якби у мене були підстави побоюватися, що ви зірвете наш проєкт, охорона просто заарештувала б вас на вході у Центр.

- Але навіщо тоді ви впустили мене? Навіщо ви так ризикуєте - якщо не своїм проєктом, так собою особисто?

- Ну ви ж не узяли за краще одразу підривати бомбу, а вважили за краще спочатку поговорити? От і мені було цікаво поговорити з вами. Головою головного ідеологічного відомства наших супротивників. Одна хвилина, кардинале.

- Я все одно не розумію, - пробурмотів Джордано. - Рай, пекло, вічне життя... ставити на кін такі речі...

- Я допоможу вам здійснити вибір, - сказав Лернер так само незворушно. - Тобто я хочу сказати, що насправді ви його вже здійснили. Як істинний вірянин - вірний невільник вашого жорстокого і нестерпного бога - ви мали підірвати бомбу одразу, не розважаючи й не вагаючись. Але ви цього не зробили, ergo - завагалися. Ergo, ви не є непохитним у вірі, і місце вам у пеклі. А я пропоную вам шлях до порятунку. Я, а не він.

- Це нічого не означає. І Петро зрікався, і Фома не вірив, поки не вклав персти...

- Вони не знали щодо трьох відсотків. І, до речі, зовсім не факт, що потрапили у них. У ваших книгах занадто багато помилок і суперечностей. А якщо ви все ж таки сподіваєтеся, що вас відправлять у рай за абсолютно безглузде вбивство й самогубство... чи впевнені ви, що бажаєте провести вічність з таким богом?

Кардинал мовчав, але його губи беззвучно ворушилися.

- Молитвуєте? Ваше право, але якби він хотів вам допомогти - він би вже зробив це, чи не так?

На якусь мить настала тиша. А потім автоматичний жіночий голос сповістив: «Екран активований. Всі параметри у нормі.»

Більше нічого не відбулося. Сонце над Центром управління не згасло, земля не розверзнулася, вогонь і сірка не обрушилася з неба. На моніторах зовнішніх камер спостереження вітерець ворушив листя на деревах, птиці перепурхували з гілки на гілку й на довгі, простягнуті у далечінь проводи. По той бік огорожі в центрі величезної бетонної стоянки невеличка група протестувальників знеохочено потрясала плакатами, ще не знаючи, що їх дії вже остаточно втратили будь-який сенс.

- Незабаром почнуть надходити повідомлення з нічної півкулі щодо раптово згаслих у небі зірок, - сказав Лернер, потягуючись у кріслі. - Доведеться робити офіційну заяву, що з міркувань безпеки Екран був увімкнений раніше... А вас, кардинале, вітаю із правильним вибором. Або, можливо, краще - сеньйор Джордано?

- Мені… потрібно ще багато чого обміркувати, - хрипко промовив італієць.

- Звичайно, - кивнув доктор. - Але спочатку краще зверніться до лікаря, щоб він допоміг вам витягти цю штуку. Не хвилюйтеся, він збереже вашу таємницю. Не намагайтеся витягнути капсулу самотужки - якщо вона розірветься, можлива чимала неприємність. Я, звичайно ж, не ідіот, щоб навіть заради цікавого психологічного експерименту наражатися на такий ризик. Як ви маєте своїх агентів, що розкрили вам таємницю Екрана, так і ми маємо - власних. Те, що вам підсунули під виглядом новітньої надпотужної вибухівки - це суміш хімічно нейтральної речовини з сильнодійним проносним. Хоча ризик, звичайно, все одно був - якби ви спробували активувати «бомбу», вам би довелося мити штани, а мені - провітрювати кабінет.

- Ви мерзотник! - вигукнув з почуттям кардинал. - Я ж думав... ваша стійкість перед обличчям смерті, що нагадала мені християнських страдників...

- Бути стійким добре, але бути розумним і передбачливим краще. Хоча, - посерйознішав Лернер, - всі мої попередники, які не дожили до цього дня, вочевидь, дійсно приречені на вічність у пеклі - так само як і абсолютна більшість інших людей. І цього вже не виправити. Але принаймні більше такого ні з ким не станеться. Ласкаво просимо в новий світ, сеньйор Джордано.

1Англійською астероїд - it, астроном і розбійник - he, тому жодної плутанини із займенниками не виникає.

Джордж Райт

Екран