Юрій Нестеренко

                             Душа
- Мамо, можна запитати тебе про одну дуже серйозну річ?
- Звичайно, доню!
- Що таке душа?
- Душа? Звичайно... я не знаю... про це краще запитати  у  священика...
- Я чула, що кажуть священики. Не зрозуміло... Мені здається, вони самі
  не впевнені...
- Кому ж знати, як не їм? Хоча й справді, вони більше говорять  не  про 
  знання, а про віру...
- Вони ж не бачили душу?
- Ніхто не бачив душу, бо вона у нас в середині.
- А душа є у кожного?
- Авжеж, доню.
- І в тебе є?
- І в мене.
- Звідки ти це знаєш? Її неможливо побачити…
- Так, але її відчувають.
- Але я не відчуваю!
- Прийде час, і ти відчуєш. Насправді, це не дуже приємне почуття.  Час
  від часу душа болить. Але це означає, що вона є. А душа – це, в решті
  решт, найцінніше, що в нас є.
- Душа – це те, що залишається після нашої смерті?
- Так. Тому тіло – не дуже важлива річ. Найважливіше – це  краса  душі.
- І красиві душі потрапляють в рай?
- Так. Ангели приходять за ними і забирають на небо.
- А що там, у раю? Що там роблять душі?
- Цього ніхто не знає, бо з неба не повертаються. Але говорять, що  там
  довічне блаженство.
- Напевно, так воно і є. Якщо в раю погано, хто-небудь втік би  звідти,
  так?
- Мабуть що так. Але, здається, священикам такі думки не  сподобаються.
- Мамо, а тебе візьмуть до раю?
- Ніхто не може цього знати, доню. Треба вірити і молитися...
- Я буду молитися за тебе, моя нене... Ой, нене, дивись! Що це – ангел?
- Так. Здається, він прийшов за мною.
- Саме зараз?! Мені страшно! Я не хочу, щоб ти вмирала!
- Не бійся, доню. Просто настав мій  час.  Ангел  забере  мене  у  рай.

Ловець перлин схопився за пасмо водоростей, відірвав  велику  черепашку
від шорсткої поверхні рифу і сунув  у  сітку.  Маленьку  черепашку  він
поки що залишив.

2004

(Переклад - Ігор Тараненко)