Головне - знищити Росію. Все інше - вторинно!
Головне - знищити Росію. Все інше - вторинно!
Питання, що так часто підіймається в українських ЗМІ та інтернеті - як повинна виглядати перемога України, що є її достатньою умовою? - має просту, однозначну та єдину правильну відповідь. Достатньою умовою перемоги України (а насправді - всього цивілізованого світу, розуміє він це або ні) не може вважатися ані звільнення всієї території України у міжнародно визнаних межах 1991 року, ані підписання будь-яких папірців з російським керівництвом, ані навіть зміна власне цього керівництва. Будь-який варіант, при якому Абсолютне Зло під назвою "Росія" збереже своє існування, буде означати продовження війни або одразу (через ракетні та авіаційні удари з російської території, а також використання всього арсеналу засобів гібридної війни), або через певний час (що буде ще гірше, бо дозволить росіянам загоїти рани та накопичити сили для нового, ще більш жорстокого та страшного удару). Як я багато разів підкреслював, Росія - це рак людства, і це не поетична метафора, а максимально точний діагноз. З раком не можна домовитися. Ракові клітини не бувають "хорошими". Їм безглуздо пояснювати, що їх агресія цілковито безглузда, що своїми діями вони врешті решт занапастять також і себе. Колись вони були нормальними клітинами організму, доки не перетворилися на пухлину, що безглуздо розростається й несе лише страждання та смерть - з росіянами, що колись були звичайним слов'янським етносом, сталося суто те ж саме. І ця пухлина нормальною частиною організму більше не стане НІКОЛИ. У ній нема сенсу ліквідувати окрему напхану ботоксом клітину з надією, що це змінить поведінку інших. Ракову пухлину не можна обрізати по краях, залишити в якихось межах з надією, що вона не почне знову розростатися та давати метастази. Обов'язково почне і ніколи не зупиниться, через свою власну природу.
Її можна тільки знищити цілковито й повністю, до останньої злосливої клітини. Інакше рано чи пізно вона уб'є весь організм.
Єдиною реальною перемогою України та світу в цій війні - яка насправді повинна стати фіналом війни, що Росія веде століттями не лише проти усіх своїх сусідів без винятку, але й проти цивілізації у цілому - може і повинно стати остаточним та неповоротним зникненням Росії як держави та росіян як нації. Будь-який інший варіант буде поразкою та запорукою повторення минулих і теперішніх нещасть на новому, ще більш жахливому (завдяки зростаючим технічним можливостям) рівні.
Чи може бути досягнутою така перемога? І яким саме чином вона повинна бути досягнутою?
Так, вона безумовно є досяжною, ба навіть у короткостроковій перспективі. На жаль, навіть у самій Україні, не кажучи вже про сучасний Захід, який виродився, багато хто не може у це повірити - навіть від розумних людей лунають фрази на кшталт "так чи так, нам доведеться і надалі жити з таким сусідом", "ця війна триватиме десятиліттями, як в Ізраїлю з арабами" і таке інше. Людям взагалі властиво не вірити у можливість змін на краще, особливо - радикальних змін. Якщо у вашому місті є трамвай, ви можете провести простий експеримент - стати на куті перед поворотом рейок і дивитися на трамвай, який їде, здається, просто на вас. Це некомфортне відчуття. Свідомістю ви цілком розумієте, що трамвай поверне. Він не може не повернути - рейки ведуть повз вас, і ви це чітко бачите. Але ваша підсвідомість все одно відмовляється у це повірити. Це рефлекс, укорінений в нас мільйонами поколінь тваринних предків. Небезпечніше недооцінити погане, аніж хороше. Природа є консервативною, у ній рідко щось змінюється раптово і радикально - а коли змінюється, то це зазвичай катастрофа. Стихійне лихо. Проте, відмінність розумної істоти від тварин полягає в тому, що вона не є беззахисною іграшкою сліпої стихії, чия стратегія виживання - пасивно пристосовуватися до дійсності, а може й повинна цю дійсність активно та цілеспрямовано змінювати.
Отже, якщо Росія існувала стільки століть, то це аж ніяк не означає, що так буде й надалі. Навпаки, якщо історія чомусь навчає, то це тому, що усі імперії розвалюються. І тим паче ця доля повинна спіткати найбільшу і найпотворнішу із них, у котрій всі імперські вади доведені не просто до межі, а до безміру. Після кожної військової поразки вона зазнавала щонайменше сильні зрушення, і менш ніж за сто років розпадалася уже двічі - у 1917 році (на тлі навіть не остаточної поразки, а просто відсутності успіху у Першій світовій війні) і у 1991 році (на тлі поразки у Холодній та афганській війнах). Наразі її ситуація - є багаторазово гіршою! У сучасній Росії притрухло та занепало уже цілковито все, і в моральному, і в інтелектуальному, і в матеріальному сенсі - вже не вийде спертися ані на царську, ані навіть на радянську спадщину, ані на православну віру, ані на комунізм. Якщо комунізм, попри його потворність, був ідеєю, що свого часу захоплювала вельми значну частину світу, якщо у класичному фашизмі італійського та німецького зразка також була власна естетика, то теперішній рашизм є до того жалюгідним, що взагалі не годиться на ідеологію як таку. "Дохнути самим, аби лише не дати жити іншим" - це не ідеологія. Росія неспроможна запропонувати хоч якусь ідею, хоч якесь бачення майбутнього ані світу (до чого вона намагається претендувати), ані навіть собі самій. У Росії немає майбутнього в будь-якому сенсі цього слова - навіть у якості концепції. Вся її теперішня ідеологія спрямована у минуле, точніше - є зацикленою на культі "побєдобєсія". У якості найбільшої - а тепер, певно, однієї єдиної - світлої постаті оспівується найбільш кривава та руйнівна війна, що знищила найбільше росіян протягом усієї їх історії - і таку війну вони наразі намагаються "повторити" з ще жалюгіднішим для себе результатом, об'єднавши при цьому проти себе як колишніх союзників, так і колишніх ворогів. У 1917 році на боці росіян були симпатії лівих по всьому світу. У 1991 їх навіть обожнював та підтримував (морально і, що набагато важливіше, матеріально) увесь Захід. Наразі провідне ставлення до росіян - це зневага і ненависть. Навіть китайці визнають їх у найкращому випадку за сателітів.
Оскільки саме велетенські розміри їх імперії стали головною причиною, що перетворила росіян на націю покручей, Росія НІКОЛИ не буде нормальною, поки вона залишається Росією. Єдиний спосіб визволити світ від цього зла (не враховуючи, зрозуміло, повномасштабної ядерної війни) - її розтин на максимальну кількість невеликих держав. На превеликий жаль, у попередні два рази розпад не був доведений краю - відпадали лише неросійські регіони (вільні від патологічної імперської ментальності), але зберігалося саме російське ядро, яке і є злоякісним центром всієї патології - і у кінцевому підсумку ця ракова пухлина починала агресивно розростатися знову (проте, кожного разу до менших розмірів). В жодному разі не можна припуститися тієї самої помилки зараз! Відпадання від Росії неросійських республік, таких як Ічкерія, Татарстан, Бурятія тощо - це добре, але цього недостатньо. Теперішній, третій розпад стане остаточним, якщо після нього не буде кому відроджуватися, тому що не залишиться ані держави під назвою "Росія" (у будь-яких межах), ані народу під назвою "росіяни".
Зрозуміло, що, кажучи про необхідність знищення цієї пухлини до останньої злоякісної клітини, я не маю на увазі фізичне знищення всіх росіян - хоч вони, які ніколи не несли світові нічого, окрім зла, схвалюють і підтримують усі пекельні злочини своїх володарів і самі породжують таких володарів протягом усієї своєї історії (про що я багаторазово і докладно писав), повністю заслуговують на це. І справді потрібно вбити їх якомога більше - принаймні тих, хто може тримати зброю. Але навіть мільйонні втрати (заподіяти які цілковито реально, враховуючи, що росіяни вже втратили близько 400 тисяч - нагадую, що цифри, наведені Генштабом ЗСУ, треба множити мінімум на 2 через померлих від поранень та неврахованих) все ще становитимуть лише біля одного відсотку від їх дорослого населення. Що робити з усіма іншими? Нагадую ще раз, що росіяни - це носії не російських генів, а російського менталітету. І вони будуть залишатися раковими клітинами людства доти, поки вони залишаються росіянами (з будь-якими правителями та формами правління, що знову ж таки більш аніж наочно доведено історією усіх російських "лібералізацій" від Лжедмитрія I до Єльцина). Отже - існує рівно два способи зробити росіян "хорошими" (тобто безпечними для решти світу). Вони повинні або припинити бути живими, або припинити бути росіянами.
Зауважу, до речі - якщо хтось досі не знайомий з моєю біографією - що сам я особисто пройшов другий шлях, отже знаю, про що говорю. А ось 97% росіян, що підтримали агресію проти України - або скільки їх там кінець-кінцем залишиться живими - їм доведеться його пройти добровільно-примусово.
Звісно, не йдеться про те, що українські сили повинні окупувати всю російську територію до Владивостока (що, зрозуміло, нереалістично, хоч дійти до Москви зовсім не є нездійсненним, особливо зважаючи на розпад російської армії та державності), і проводити примусову дерусифікацію на зразок примусової русифікації, яку завжди (і аж ніяк не тільки у цій війні) здійснювали росіяни на захоплених територіях (що не лише суперечить міжнародним правовим нормам, а є малоефективним). Росіяни мають самі дерусифікувати себе - але не під впливом почуття сорому та провини за свої злочини (на прояв таких високих почуттів у них не варто й сподіватися), а під впливом надзвичайного приниження та ганьби після свого розгрому в Україні (який повинен бути, відповідно, максимально жорстоким, не залишаючим ані найменшого шансу на "збереження обличчя"), страху перед відповідальністю ("це не ми, це росіяни відповідальні за все! А ми - не росіяни, ми - уральці, сибіряки, козаки, помори тощо!") і ненависті до "Москви" (у широкому сенсі), яка, мовляв, їх у все це втягла (хоч насправді вони її цілковито підтримували). Говорячи не академічною мовою, мешканці Росії повинні самі відчути себе у ситуації, коли називати себе росіянами - це все одно, що називати себе підорасом (саме підорасом, а не геєм). Як, до речі, їх наразі називають українські бійці. ("Орки" і навіть "москалі" - це все політкоректні варіанти для широкої публіки. На фронті росіян найчастіше називають просто "підори". Що, до речі, дуже правильно, враховуючи, наскільки популярною серед росіян є тема анального ґвалтування).
Саме цього - максимального приниження росіян, формування міцної асоціації "росіянин - означає опущений, росіянин - означає лузер" - категорично не вистачило під час минулих розпадів. Більшовики, формально проголошуючи інтернаціональні гасла та у перші роки сварячи "великоруський шовінізм" (що, втім, швидко зійшло нанівець) насправді навпаки, рясно удобрювали ґрунт цього шовінізму, направивши росіян на шлях до світової гегемонії, призначивши їм роль народу, чия місія - принести на штиках радянську владу всьому людству. У 1991 році (точніше, з початком перебудови) росіян полюбив увесь світ, а вони самі насолоджувалися культом "Великої Росії, яку вони втратили". Тому Москві вдалося так легко придушити рухи щодо самовизначення російських регіонів. Навіщо це потрібно, якщо бути росіянином - зовсім не ганебно і не зневажливо?
Зараз все має бути навпаки. "Навіщо бути росіянином, якщо росіянин - це лох, якого взули хохли? Якщо росіянам не дають візи, не пускають до готелів, плюють у суп офіціанти?" Власне, багато росіян вже ховають свою національність за кордоном. І невдовзі ми побачимо цілі юрби вчорашніх ватників, що з усієї сили шукають у себе українське коріння, щоб примазатися до переможців. А якщо не українське, то хоч якесь інше - аби тільки не російські. І тут їм треба пояснити, що справа зовсім не в корінні. Відокремлюйтеся від Москви, створюйте свою власну республіку (та хоча б і князівство!) - і можете розпочати життя з чистого аркуша!
Але передусім, повторююсь, росіянам має бути завдано максимально розгромну та руйнівну, максимально ганебну та принизливу поразку. Недостатньо того, щоб Росія просто забралася з України. Вона має забратися з неї, фактично втративши свою армію.
І тут необхідно дуже чітко розуміти, що вбити якнайбільше російських солдатів (та знищити або захопити якнайбільше їх техніки) ВАЖЛИВІШЕ, аніж уникнути втрат серед своїх. Не може бути жодних "дипломатичних рішень", НЕ МОЖНА погодитися на варіант, за якого росіянам дозволять піти, наприклад, з Криму (чи з будь-якої іншої окупованої території) без бою. Так, Україна - не Росія, українці не воюють "м’ясом", вони намагаються берегти життя своїх воїнів. Але все ж таки перша задача будь-якої армії - це знищувати ворога, а мінімізувати втрати серед своїх - це вже на другому місці. Оскільки, якщо оголосити головним пріоритетом саме останнє, то взагалі не варто воювати. Тоді треба одразу здаватися. (Хоча насправді здаватися тим, хто хоче здійснити геноцид проти тебе - ідея не дуже. Але навіть якби загрози геноциду й не було.) З відношенням чисельності населення 1:3 українці зазнають втрат 1:7, тому так - як би не було шкода втрачати своїх, Україна може дозволити собі додаткові втрати задля того, щоб не просто витурити ворога зі своєї землі (залишивши йому можливість знову повернутися), а винищити його, так, щоб не було кому повертатися. Ця війна повинна стати останньою - інакше загальні втрати в цій і майбутніх війнах будуть більшими, аніж ті, на які необхідно погодитися зараз. Просто згадайте тенденцію: Небесна Сотня - близько 7 тисяч загиблих на Донбасі (не рахуючи колаборантів) - той масштаб жертв і руйнувань, який ми маємо в теперішній час. Жодних "наступних серій" не повинно бути! Росія повинна припинити своє існування ЗАРАЗ, скільки б не довелося за це заплатити.
До речі, під час вибору між двома варіантами - збереження Росії за умови виплати нею репарацій, або її розпад на багато незалежних держав, жодна з яких не оголосить себе правонаступником з метою уникнення репарацій - потрібно обрати саме другий. Попри надзвичайну потребу України у коштах на відновлення. Тому що найголовніше - знищувати Росію, а все інше є другорядним. (Збитки, до речі, будуть частково компенсовані за рахунок конфіскації всього російського майна, що залишилося, частково - за рахунок допомоги Заходу).
Цілком можливо, що розпад Росії розпочнеться безпосередньо після втрати нею Криму та великої частини армії разом з цим - а Україні залишиться лише спостерігати за процесом, допомагаючи, по можливості, усім сепаратистським силам, які будуть роздирати Росію на частини. Але може статися й так, що Росії - ймовірніше за все, завдяки своєчасній смерті Путіна з будь-яких причин - вдасться, принаймні на деякий час, пережити свою поразку в Україні, і мирні перемовини, про які так мріють поплентачі росіян, відбудуться (тільки не в тому форматі, про який вони мріють). Але за яких умов теоретично Росії можна було б дозволити існувати й надалі як єдиній державі? Хоча мою відповідь ви уже знаєте - на жодних, оскільки рано чи пізно Росія порушить будь-які свої зобов'язання (як колись Ґітлер - Версальські угоди), але якщо все ж таки зіграти в цю гру, то мінімальний (я підкреслюю - мінімальний!) набір цих умов є таким:
1-3. Загальновідомий базис: повна деокупація всієї території України в межах 1991 р. (з денонсацією Росією усіх юридичних актів щодо анексії українських територій та відмовою від будь-яких претензій на них), виплата репарацій, видача військових злочинців (починаючи з Путіна, якщо він залишиться живий).
4. Росії забороняється володіти ядерною зброєю. (Усе воно повинно бути вивезене або утилізоване, будь-які засоби його виробництва та зберігання - демонтовані; у наступних пунктах - аналогічно).
5. Росії забороняється володіти бойовою авіацією (включаючи безпілотну).
6. Росії забороняється володіти будь-якими видами ракет та реактивних снарядів та їх пусковими установками, за винятком ППО з дальністю не більше 30 км.
7. Росії забороняється володіти військово-морським флотом.
8. Росії забороняється володіти танками та САУ.
9. Росії на європейській частині її території забороняється розміщення ствольної артилерії Росії на відстані менше 70 км від кордону.
Усі обмеження, передбачені пунктами 4-9, поширюються не тільки на армію, але й на будь-які російські збройні утворення, включаючи спецслужби та приватні військові компанії.
10. Росія втрачає статус постійного члена Ради Безпеки ООН. Крім того, її членство в ООН "в якості СРСР" визнається незаконним, і вона повинна пройти процедуру вступу в ООН заново на загальних підставах.
Поза тим, ДО КОНСТИТУЦІЇ РОСІЇ ВНОСЯТЬСЯ НАСТУПНІ ЗМІНИ:
11. Гарантується право кожного суб'єкта Російської Федерації на вільний вихід з її складу.
12. За винятком випадків, передбачених попереднім пунктом, забороняється визнання Росією будь-яких (псевдо)державних утворень, які не визнані принаймні 50% усіх країн-членів ООН, і укладання будь-яких угод з такими утвореннями. Усі такі угоди й акти, що діють на цей час, денонсуються (Абхазія, Південна Осетія, Придністров'я).
13. Забороняється включення до складу Росії нових територій, крім як на підставі угоди про рівноцінний обмін на територію аналогічної площі з державою-членом ООН, при цьому зберігаючи свій статус суверенної держави.
14. Забороняється використання будь-яких збройних формувань Росії (включаючи так званих "миротворців") поза її міжнародно визнаною територією.
15. Забороняється членство Росії в будь-яких військово-політичних блоках, а також надання її території для розміщення іноземних військових баз та контингентів. (Це потрібно не для того, щоб покінчити з вже недієздатним ОДКБ, а щоб Росія не стала плацдармом для Китаю, що турбує Захід.)
16. Відновлюється принцип верховенства міжнародного права над внутрішніми законами Росії.
17. Забороняється внесення до конституції Росії змін, що скасовують п. 11-17.
Це, повторююсь, АБСОЛЮТНИЙ МІНІМУМ умов, на яких можна погодитися на подальше існування Росії. Але з міркувань історичної справедливості та додаткового ослаблення Імперії Зла надзвичайно бажано додати принаймні ще один пункт:
18. Всі правові акти РСФСР і РФ щодо анексії територій, якщо така стала наслідком воєнних дій, денонсуються. Якщо попередній власник (або його правонаступник) не бажає відновлювати свій суверенітет над відповідною територією і згоден залишити її у складі Росії, це питання повинно бути регламентоване новим двостороннім договором. Відновлення членства Росії в ООН можливе лише після вирішення всіх цих питань. (Окупована росіянами частина Фінляндії, Курили, Східна Пруссія з Кенігсбергом і так далі. Ще раз підкреслюю - мова лише про території, приєднані до РСФСР, тому цей пункт не означає, що Польща отримає права на західну Україну.)
На тлі усіх цих батогів (точніше - намордників і суворих ошийників для скаженого собаки) Росії можна запропонувати й "пряник". У вигляді гарантій безпеки. Текст яких списати з Будапештського меморандуму. Проте, я не виключаю, що Захід, не бажаючи, знову ж таки, зміцнення Китаю за рахунок Росії, може надати останній і більш серйозні гарантії захисту саме з цього напрямку. Але лише за умови виконання нею вищезазначених пунктів.
Можете, якщо ваша ласка, називати ці 18 пунктів "формулою миру Нестеренка". Втім, називайте як хочете, я не занадто гордовитий - головне, ДОВЕДІТЬ МОЇ ТЕЗИ ДО ОСІБ, ЩО ПРИЙМАЮТЬ РІШЕННЯ, і до широкої громадськості.
Насправді, як я уже сказав, єдиною гарантією безпеки для України та всього світу є повне знищення Росії, створення на її місці багатьох держав, жодна з яких не буде називатися Росією, і народів, жодний з яких не назве себе росіянами (навіть продовжуючи говорити російською мовою - історія розпаду імперій має цьому безліч прикладів). Не можна мати жодних ілюзій щодо того, що ці держави миттєво стануть нормальними демократичними країнами (у найліпшому випадку це можливо станеться лише через декілька поколінь, і то, ймовірно, не в усіх із них) - але вони будуть занадто малими та слабкими, щоб становити загрозу нормальним країнам. Але я вважаю, що запропоновані мною 18 пунктів все одно призведуть Росію до розпаду, лише шлях буде довший і, ймовірно, м'якіший. Але зовсім не обов'язково говорити про це у присутності росіян або західних недоумків, які через власну дурість бояться розпаду Росії. Для всіх них ця "формула миру" повинна бути представлена саме як єдиний спосіб уникнути цього розпаду, одночасно ліквідуючи постійну загрозу, що виходить від росіян. Спосіб, альтернативи якому - або розпад за найкривавішим і найхаотичнішим сценарієм, або нова, ще більш жахлива війна, розв’язана Росією через декілька років або десятиліть.
Чи є надія, що будь-яка (звісно, не нинішня) влада поки ще єдиної Росії погодиться на такі умови миру? Після цілковитого розгрому в Україні - так, цілком можливо.
На Брестський і багато інших ганебних для них мирних угод вони колись згоджувалися (включаючи мир з поляками в 1920 році - що характерно, Пілсудський тоді мав можливість іти далі на Москву, але віддав перевагу миру з росіянами - і чим це обернулося для Польщі через 19 років?), і свої флоти у Криму упокорено затоплювали неодноразово. Звісно - тоді у них не було атомної бомби, але вони й тепер не наважаться її застосувати. Тому що це вже означає повномасштабну війну із Заходом, яку Росія розгромно програє як у конвенційному, так і, тим паче, у ядерному варіанті (і ми раз у раз бачимо, яким жалюгідним блефом виявляються всі їхні "червоні лінії"). І тим паче жодного сенсу не має ядерна зброя у громадянській війні, що розпочинається в Росії просто перед нашими очима. Тут за краще самим пустити всю свою наступальну бойову техніку під ніж, аніж чекати, поки вона буде знищеною разом з особовим складом, або ще гірше - оберненою проти тебе самого.
Звісно, здатність до розумного міркування та вибору меншого зла ніколи не була притаманною росіянам стійністю (чи є взагалі у них є хоч одна стійність?). Але якщо вони оберуть варіант "по поганому" (що, найшвидше, станеться) - то тим краще. Тим швидше і певніше буде знищено їх прокляту злоякісну імперію, і зникне їхня недонація покручей. Головне - розуміти, що попри їхні розміри (у сенсі населення, до речі, не такі вже й великі, а більша частина їхньої території безлюдна та непридатна для проживання), вони уже знаходяться на межі загибелі, і можливість добити їх раз і назавжди - абсолютно реальна. Головне - вірити у власні сили, не йти на жодні компроміси, не зупинятися в одному кроці від перемоги та не податися спокусі зберегти 20 або навіть 50 тисяч життів тепер, щоб через 20 років втратити мільйон.
Росія може бути знищеною, і вона повинна бути знищеною. Все інше - вторинно.
червень 2023